Термінал не працює. Якось вирішуйте це питання. Я в ресторані в центрі Львова. Друзі порекомендували. Кажуть, смачна кухня, привітний персонал. І власник щодня контролює якість обслуговування.

У мене чек на кількасот гривень, готівки немає, тільки картка. Про непрацюючий кілька днів термінал не попередили.

 Ви можете пошукати банкомат. Лишіть телефон чи щось цінне, пропонує офіціант.

Помітно, що ситуація дратує його. Відмовляюся не хочу вночі блукати містом, а потім повертатися. Обіцяю, що занесу завтра.

 Я вас уперше бачу, якщо обманете гроші власник із мене вирахує. Лишіть щось паспорт, мобільний, наполягає.

Сердита лишаю журналістське посвідчення й пишу розписку. Вечір зіпсований. Зарікаюся у цей заклад більше ні кроку.

Цими вихідними кілька десятків львівських рестораторів започаткували "Бієнале довіри". Клієнти могли заплатити за страви, скільки вважали за потрібне. Акція провалилася, щойно почавшись. Власники скаржилися, що групи студентів робили замовлення на тисячі гривень і лишали від 30 до 100.

Першим від бієнале відмовився власник ресторану, в який я ходила.

 Хотіли навчити людей довіряти, каже на камеру. Не вийшло. Гроші виявилися важливішими за емоції і добрі справи.

Згадую наш із чоловіком відпочинок у Єгипті кілька років тому. Влаштували вечерю в ресторані морської їжі. Виявилось, що єгипетських фунтів для розрахунку не вистачає, лишилися долари. Розміняти ніде, решти в офіціанта нема. До нас піді­йшов власник:

 О, Украина, каже російською Ахмед. Приезжайте на следующий год вернете деньги.

Наступного року ми знову в Шарм-ель-Шейху. Йдемо у морський ресторан на вечерю і віддати борг. З подарунками кавою й шоколадом. Власник не дивується:

 Это мой бизнес. Расскажите друзьям и знакомым в Facebook, что в Шарме есть Ахмед, который верит людям.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...