2018-7-12 17:02 |
Пам'ятка про те, як сприймати результати Брюссельського саміту НАТО для України, якщо ви реально за Євроатлантичну інтеграцію країни, а не за несвідоме підігравання Москві чи Будапешту
Україна вийшла на саміт із пристойними результатами. В тому числі це стосується ухвалення нового закону про національну безпеку. Реформи сектору безпеки і оборони ідуть лише 2 роки. Водночас ідуть на це занадто великі гроші в абсолютний показник. Тому сенсу чекати великого прориву за цей час немає.
Україна на сьогодні партнер №1 НАТО в регіоні щодо підтримання безпеки і в трійці лідерів щодо партнерства серед більш як 15 країн-партнерів, поступаючись лише Швеції і Фінляндії. Внесок України в міжнародну безпеку (майже 6% ВВП на сектор безпеки і оборони) на сьогодні значно переважує те, що ми отримуємо від міжнародної спільноти у формі допомоги. Україна - нетто-контрибутор безпеки.
Брюссельський саміт НАТО підтвердив політику відкритих дверей і рішення Бухарестського саміту Альянсу 2008 року. Для України ці речі є принциповими. Адже на сьогодні в США обговорюється можливість відмовитися від політики розширення НАТО як одного із елементів гіпотетичної домовленості із РФ. Тому найгірший варіант це припинення політики розширення, щоб ми не робили і тим самим це означало б для України вічно залишитися в сірій зоні безпеки між НАТО і РФ, не залежно від наших зусиль.
НАТО іще довго в політиці щодо України виходитиме з того, що практичні моменти співпраці і посилення української обороноздатності - це ключовий момент для безпеки самого Альянсу. Проте на відміну від подібної політики щодо Тунісу, Іраку чи Афганістану формат практичної співпраці України із НАТО дає можливість нам і далі підтягувати наш сектор безпеки і оборони до членства через Річну національну програму (РНП) і Стратегічний оборонний бюлетень (СОБ). Тому наше парнерство не у форматі назавжди, а трамплін до чогось більшого.
Угорщина не може блокувати Євроатлантичну інтеграцію України. Євроатлантична інтеграція України - це виконання РНП і СОБ, а не проведення Комісії Україна-НАТО на різних рівнях. КУН - це лише інструмент, а не сама Євроатлантична інтеграція як така.
Так само те, що Альянс знайшов можливість провести засідання за участю президента України і глав держав і урядів НАТО, незважаючи на опозицію Угорщини, свідчить про те, що під час формального нейтралітету НАТО Альянс не дозволить Угорщині поставити співпрацю із ключовим партнером під загрозу в угоду двостроннім питанням. НАТО погодилося розглянути прохання України приєднатися до Ініціативи парнерства з взаємосумісності. Очікувати те, що Альянс погодився б на таке рішення через декілька місяців після початку таких дискусій, наївно. Бюрократії так не працюють. Проте згода розглянути таке прохання відкриває можливості або отримати участь в цій ініціативі, або обміняти відмову від цього прохання на щось практичніше.
НАТО продовжує і далі підтримувати Україну в протистоянні із РФ, не визнаючи факту окупації Криму і закликаючи РФ виконати Мінські домовленості, наголошуючи на відповідальності Москви за їхню імплементацію. Важливо, що в деклації було згадано про кримсько-татарський народ, який РФ переслідує, і про українських бранців Кремля.
Тільки реалістичні очікування і розуміння позиції своїх партнерів може допомогти вибудувати взаємовигідну співпрацю Україна-НАТО. Водночас альтернативи Євроатлантичній інтеграції України немає, незважаючи на те, що саме членство - це питання не найближчої перспективи.
Подробнее читайте на glavcom.ua ...
