Сергій Ребров добре грав за "Тоттенгем". Навіть краще, ніж до того за "Динамо". Але для його нового клубу цього було замало. У Лондоні чекали, що українець стане суперзіркою, а він був лише вправним форвардом.

Одним із багатьох. Виявилося, на рівні англійського чемпіонату наш суперфорвард має гідний вигляд, але не більше. Це не вина Реброва. Такою була об'єктивна реальність.

Причина невдачі Реброва в Туреччині, куди його відправили в оренду, інша. Турецьким командам від іноземців потрібна не так майстерність, як гучне ім'я, що привертає увагу вболівальників та рекламодавців. Такого імені, на відміну від тих же Ніколя Анелька чи Роберто Карлоса, у Сергія не було. А стати беззаперечним лідером команди в новому для себе чемпіонаті він не зміг.

Після цього багато хто поставив хрест на кар'єрі 30-річного футболіста. Але Ребров повернувся до Києва і знову став лідером рідного "Динамо". Виявилось, європейські невдачі були свідченням не зниження його майстерності чи працездатності. Вони показали реальний рівень українського футболу: один із його лідерів виявився за кордоном лише кваліфікованим футболістом.

Власне, це сталося з усіма українцями, які поїхали грати в Західну Європу. Винятком є лише Андрій Шевченко. Він вдало потрапив до команди й чемпіо­нату, які дали йому розкрити талант. Якби Шевченко поїхав до Англії, а не Італії, не впевнений, що він не повторив би долі Реброва. Зробив це згодом: повернувся транзитом через "Мілан" з англійського "Челсі", де не зміг заграти, до київського "Динамо"

Подробнее читайте на gazeta.ua ...