2018-1-6 15:21 |
В течение 1965-1986 годов вышло 5 сборников стихов Василия Стуса. Он постоянно публиковал литературно-критические статьи и переводы с немецкого языка. Из мест лишения свободы в 1972-1985 годах передавал письма друзьям и родным.
Осужденные, отбывавшие наказание вместе с ним, вспоминают, что в лагере Василий Стус очень много писал. Готовый неопубликованный сборник из 300 стихотворений и переводов осталась в лагере возле села Кучино в Пермском крае в России, где он погиб.
Gazeta. ua приготовила подборку цитат Василия Стуса.
"Жити - то не є долання меж, а навикання і самособою наповнення"
"Від горілки шлях до витверезника, від гашиша до в'язниці, за читання книжок платимо життям. Народився щоб читати"
"Наша історія це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції"
"Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу і немудро, і негідно, може. Але і не пливи за течією. Будь собою тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам ідеал Краси"
"Ти ждеш іще народження для себе, а смерть ввійшла у тебе вже давно"
"Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука
ціле життя. Замало нічку.
Довкола темінь полохка"
"Завжди любити, щоб завжди помилятися. Але - завжди любити. І відтак існувати, а існувати - це помилятися"
"З прикрістю можна констатувати, що психологічна ситуація сьогодні дуже подібна на ту, що, була сто років тому. Різниця одна, але суттєва: хліборобсько-селянська Україна вже не є ні хліборобською, ані селянською, хоча її культура й досі живиться з цієї основи"
"Щось вимінила у твоїй натурі
Від тебе відгороджена весна"
"Як мені досягнутися до того дня, коли все буде гаразд? Скажіть мені. Монтеню, Платоне, Сковородо, Канте скажіть мені. Хтось бере слово? Мовчання. Одноголосне. Як на профспілкових зборах. Профспілка глухонімих. Жодного зауваження до порядку денного. Згода, бо все ніби повз їхні вуха".
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Вячеслав Черновол: "Допустить два государственных языка - значит, разрушить государство"
"Бо вже не я лише жива жарина
горить в мені. Лиш нею я живу.
То пропікає душу Україна
та, за котрою погляд марно рву"
"Обачні! Золота середина найнебезпечніша. Ви ж бо подвійні вороги!"
"Ми двічі не вмираємо. Ми сущі
раз і навіки, і на все життя.
Не жебраємо ласки ні від кого"
"Живі - у домовині. Мертві - ні, хоча тюремним муром всіх притисло. Прадавні роки, місяці і числа перебирають у живій труні"
"Власне, чи є українська інтелігенція? Думаю, або її немає взагалі, або вона молода і все недозріла. Вона втратила свою якість або ніколи її не досягала. Український інтелігент на "95% чиновник і на 5% патріот. Отож, він і патріотизм свій хоче оформити в бюрократичному параграфі, його патріотизм і неглибокий і ні до чого не зобов'язує. Бо на Україні досі не створено патріотичної гравітації. Введена в систему держави, ця інтелігенція не чує жодного обов'язку перед народом, який так і не забув індивідуального обличчя. Він теж многоликий янус, радянській Світовид"
"Як у "Галілеї": чесноти на гидкому ґрунті, квітка, виросла з учорашніх нужників. І цей педерастизм, ця чеснота навпаки, ця гангрена болю видається за патріотизм"
"Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б'юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть"
"Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще з кількох позицій. А як би вчинив тут П'єр Безухов чи Роберт Джордан чи Мартін Іден, наприклад? Для цього треба мати щедре серце. Живуть же по-своєму дерева і квіти, жаби і ластівки, щурі й соколи. І претензій до них ніхто не ставить. Так і люди".
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: "Поднимали гроб, а из него лилась вода" - перезахоронили украинских диссидентов
"Напередодні свята,
коли люди метнулися по крамницях,
виносячи звідти шпроти, смажену рибу,
шинку і горілку з перцем,
якийсь дивак, обутий в модні черевики
(такі тиждень тому були викинули
в універмазі "Україна" двадцять два
п'ятдесят з навантаженням дитячі штанці
вісімнадцятого розміру), облився чортівнею
і підпалив себе.
О, він горів, як порося, смажене примусом,
налетів на людей, що культурно собі стояли
в черзі за цитринами.
Порозбігалися усі як один:
від нього так несло смаленим
носа було навернути ніяк.
На щастя узялося кілька міліціонерів,
одразу вкинули його в машину
і помчали в бік Лук'янівки.
А черги ми таки достоялись. Аякже:
що то за святковий стіл без цитрин?"
6 января 1938 в селе Рахновка Гайсинского района Винницкой области родился Василий Стус.
"Это был человек, который говорил и писал при любых обстоятельствах ясно, как перед Богом, и платил за это жизнью", - вспоминал о нем диссидент Евгений Сверстюк.
Был самым младшим четвертым ребенком в семье. Когда мальчику исполнился год, отец уехал на Донбасс на работу. Впоследствии к нему приехала жена с двумя детьми, оставив меньших на бабушку. Когда Василию было три года, отец перевез его в город Сталино - теперь Донецк. Жили в общежитии.
.
Подробнее читайте на gazeta.ua ...
