Днями увесь світ захоплено спостерігав за запуском ракети "Фалькон Хеві" з мису Канаверал у США. Ця тема стала номер один для обговорень у соцмережах. Спостерігаючи за цим дійством, українці з одного боку захоплювались, з іншого – хіба зітхали.

Для нас такі події – це справді космос.

Між іншим – кожен із нас вкладає чимало у нібито розвиток вітчизняної науки. Повірте, заразом це колосальні мільярдні суми із бюджету. То чому ж сьогодні професія вченого – скоріше тавро, аніж предмет для гордощів?

Від потужної наукової бази, яка справді мала місце в СРСР, сьогодні нам у спадок лишилася Національна академія наук України. Це – забюрократизована махіна, більшість працівників якої – добряче пенсійного віку. Академія наук тягне щороку мільярди гривень з бюджету.

Говорячи мовою цифр – у 2017 році НАН України поглинула 4. 7 мільярди гривень, цього року в бюджет заклали вже понад 6 мільярдів. Суми справді величезні! Може десь на ці гроші і розробляється українська наукова сенсація, але ми про це просто не знаємо?

От і ні. Карти розкрили самі науковці. Прості пересічні науковці. В середині січня вони зчинили справжній бунт! Працівники профільних наукових інститутів кілька днів мітингували під будівлею Президії академії Наук, вимагаючи зарплати та фінансування досліджень!

Науковці поскаржились журналістам – змушені працювати по скороченому графіку – два-три дні на тиждень, бо на повну ставку фінансування не вистачає. Мовляв це і є головна причина – чому винаходів як кіт наплакав, а українська наука в тотальному занепаді.

Вчені таки наважились, вони виступили до керівництва академії наук із вимогою – прозвітувати про витрати. І закинули їм звинувачення у геть непрозорому використанні грошей. Мовляв самі-то, протираючи шкіряні крісла в будівлі на Володимирській, працюють за документами на 100%, і там про скорочений графік не йдеться. А який тоді зиск із неймовірно роздутого штату академіків-управлінців із захмарними зарплатами, надбавками та ще й пенсіями – як це може вплинути власне на розвиток самої науки?

До речі, в результаті від публічного звітування за словами вчених Президія все одно відмовилась, як і від оприлюднення існуючого штатного розкладу президії та підконтрольних їй інститутів. Вчені зітхають не лише від маленьких зарплат, а й від того, що виписані на папері бюджетні мільйони, призначені на фінансування фундаментальних досліджень, до них все одно не доходять.

Академія наук розпорошує ці гроші на утримання мільйонів квадратних метрів власних будівель, на зарплату топ-академіків, що отримуватимуть її пожиттєво, навіть на ремонт гідротехнічних споруд на річках. У таких умовах наука існує лише на папері. Користі та зиску країні вона не приносить. У таких умовах вчені не мають жодної мотивації розвивати державну – і це майбуть ключове слово – науку.

Імперія Ілона Маска та його науковий прорив – це інша, паралельна реальність. Можливо, запорука успіху американського генія у тому, що усе це він робив, маючи особистий мотив. Компанія "СпейсІкс" – приватна. У запуск "фалькону" Маск вгатив власні сотні мільйонів доларів. Він йшов на неймовірний ризик, міг лишитися у розбитого корита. Але він робив те, у чому був певний.

А як це можливо в Україні? Навіть якщо уявити, що нашому рідному українському генієві спаде в рази геніальніша ідея, ніж в Маска, реалізувати він її зможе за двох умов – або переконає академіків з НАН виділити мільони із бюджету, або залучити бізнес-інвестиції.

У першому варіанті він з 99-відсотковою вірогідністю отримує відмову, бо академічні мільйони в першу чергу потрібні самим академікам, в другому варіанті – мабуть жоден український бізнесмен не зголоситься вкладати шалені суми у довгограючі наукові проекти. Все банально просто. Бюрократія, корупція у судах, маскі-шоу та рейдерські захоплення в нашій країні ніхто не скасовував.

Тож, перш, ніж мріяти про космос, нам треба розібратися із простими земними речами. Не опускаймо рук та робимо разом усе задля того, аби змінити країну на краще.

+Відео.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...