фото показано с : 24tv.ua

У червні 2018 року закінчилась майже дворічна епопея з обранням аудиторів НАБУ. Питання обрання аудиторів стало справжнім полем битви за незалежність бюро. Все тому, що технічну по своїй суті процедуру перетворили в інструмент для політичного тиску.

Для цього, як це часто у нас буває, в законодавство були внесені зміни, які зробили негативний висновок аудиторів, фактично, єдиною підставою для звільнення Директора НАБУ.

І зараз, коли аудитори обрані, ця загроза залишається реальною. Що треба знати про аудит НАБУ? За законодавством він має проводитись щороку комісією у складі трьох осіб: по одному представнику від парламенту, уряду та президента. При цьому закон чітко передбачає вимогу до аудитора мати досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах за кордоном чи міжнародних організаціях. Від аудиторів також вимагається володіти необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки та мати бездоганну ділову репутацію.

Рік тому провести такий аудит погодилися одразу кілька іменитих західних зірок. Наприклад, Роберт Сторч, якого нещодавно призначили головним інспектором Агентства нацбезпеки США. Або Карлос Кастресана, легендарний іспанський прокурор, відомий тим, що посадив за корупцію десятки високопосадових корупціонерів, включно з президентом Гватемали.

Але що для всього світу було б честю довірити аудит НАБУ найкращим світовим експертам, то для українських корупціонерів – смерть. Бо як же тоді маніпулювати результатами такого аудиту?

Через два роки баталій, особливо видовищних саме в парламенті, де вдавалися до відвертих махінацій, жоден з іменитих іноземців не став аудитором. Їх хіба не відкритим текстом послали подалі. В результаті уряд призначив аудитором професора Буроменського, парламент – правозахисника Володимира Василенка, а президент – екс-голову Донецької військово-цивільної обласної адміністрації Павла Жебрівського.

Професор Буроменський

Жоден з них не має такого досвіду в проведенні аудитів чи роботі антикорупційних органів як імениті іноземці. Але якщо перших двох аудиторів називали компромісними фігурами: перший був суддею ad hoc Європейського суду з прав людини, а другий – представником України в Раді ООН з прав людини, то призначення аудитором звільненого лише тиждень тому з посади голови Донецької ОДА Павла Жебрівського викликало в суспільстві справжнє обурення. Зокрема, через те, що відсутність в офіційній біографії передбаченого законом міжнародного досвіду взагалі викликала у багатьох депутатів і громадських організацій сумніви в законності такого призначення.

До того ж, обраного аудитора називають лояльним до Петра Порошенка через довгу історію стосунків і потенційно заангажованим через високу державну посаду, з якої він звільнився лише за тиждень до свого призначення аудитором. Очевидно, що аудиторами мають бути цілком незалежні і незаангажовані люди, бо інакше це перекреслює законність та легітимність аудиту і його можливі результати.

У всій цій історії очевидно, що аудит НАБУ ніколи не сприймався українськими органами влади як спосіб покращити ефективність і забезпечити незалежність роботи органу, а якраз навпаки, – як спосіб взяти під контроль правоохоронний орган, розслідування якого становлять реальну загрозу для багатьох українських високопосадовців, знівелювати та дискредитувати його роботу.

Але є і хороші новини. Поки на найвищому державному рівні відбувались баталії за державних аудиторів, незалежні міжнародні експерти провели власну оцінку діяльності НАБУ. Не у власних політичних інтересах, а для того, щоб визначити, наскільки результативне, ефективне і незалежне Бюро. Якщо є там проблеми, то наскільки серйозні і який мають вплив? Наскільки якісно і ефективно організований процес? Чи є ознаки політичних, корупційних або інших впливів?

І знаєте що? Експерти не виявили ознак зовнішнього втручання в роботу НАБУ, неналежного внутрішнього адміністративного тиску або неправомірного втручання в окремі провадження. Експерти також відзначили значні результати у розслідуваннях, яких НАБУ вдалося продемонструвати за короткий час свого існування.

При цьому вони надали цілих 47 рекомендацій для того, аби зробити роботу органу ще ефективнішою і результативнішою. Усі рекомендації можна умовно розділити на два блоки: внутрішні, які вимагають дій самого НАБУ, та зовнішні, які вимагають рішень від інших державних органів, дії чи бездіяльність яких суттєво впливають на спроможність органу виконувати свої завдання.

Серед внутрішніх багато таких, що пов’язані із розробкою чи вдосконаленням внутрішніх правил і стандартів роботи, включно із взаємодією детективів і прокурорів на різних етапах розслідування, їх планування та впровадження, удосконаленням процесів внутрішньої комунікації, введенням електронної системи документообігу, оптимізації використання наявних ресурсів, регулярних нарад з різними державними органами, проведення спільних навчань для детективів НАБУ та прокурорів САП.

Загалом, дуже конкретні і важливі пропозиції, пов’язані з підлаштуванням роботи молодої організації, що стрімко розпочала свою роботу і має тепер забезпечити стабільність через роботу з внутрішніми процесами. Серед зовнішніх рекомендацій багато таких, що становлять реальну загрозу спроможності органу виконувати свою роботу.

Наприклад, непродумані і тому шкідливі зміни до законодавства, зокрема до кримінально-процесуального кодексу, який безпосередньо визначає як НАБУ проводить розслідування; затягування і блокування в справах в судах, що за відсутності спеціалізованого суду по суті знецінює всю роботу детективів; відсутність повного доступу до реєстру декларацій і незаконні роз’яснення НАЗК, які можуть зруйнувати справи НАБУ в судах.

Очевидно, що НАБУ не функціонує у вакуумі, а пов’язане з іншими органами. Навіть підлаштовані внутрішні процеси не зможуть забезпечити очікуваного від роботи НАБУ результату, якщо інші державні органи, рішення яких безпосередньо впливають на роботу органу, будуть чинити йому перешкоди. І якщо одна ланка в системі буде свою роботу виконувати, а всі інші її саботувати, то очікуваного результату не буде ніколи.

Павло Жебрівський

Якщо суди не судять, значить, потрібно їх замінити на такі, що будуть судити. Якщо парламент не ухвалює необхідні закони, значить потрібен парламент, який буде їх ухвалювати. Але питання в тому, чи вдасться зберегти НАБУ як незалежний орган, поки ці зміни в інших органах лише в процесі або навіть не розпочались.

Чи вдасться захистити незалежність НАБУ протягом року, поки буде формуватися Антикорупційний суд? Чи вдасться захистити незалежність НАБУ, поки в Україні з’явиться парламент з притомною більшістю? Чи вдасться це зробити, якщо навіть технічний по своїй суті аудит може обезголовити орган буквально за кілька місяців?

Наявність загалом позитивної згаданої вище міжнародної оцінки, звичайно, стане нашою серйозним аргументом, якщо аудитом намагатимуться відверто зловживати. ЇЇ методологія заснована на найкращих міжнародних стандартах, які і мають бути використані під час аудиту. І очевидно, що значні відмінності в аудиті міжнародному і аудиті державному завжди будуть найперше свідчити про заангажованість останнього.

І ціна такої заангажованості насправді не просто звільнення керівництва, але існування всього НАБУ як органу, який чи не вперше в історії України похитнув касту недоторканих і допоможе нам позбавити від неї Україну — якщо захистити його незалежність. Кінець кінцем все буде добре, і якщо зараз не добре, значить — це ще не кінець.

+Відео.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...