фото показано с : 24tv.ua

29 сентября Украина почтила память погибших в страшной трагедии - массовых расстрелах в Бабьем Яру. Далее – блог на языке оригинала. Я був біля меморіалу і вранці – на відкритті аудіо-інсталяції, і ввечері – під час Маршу пам'яті, що проходить вже вп'яте завдяки Євгену Городецькому.

Хочу розповісти вам свою сумну історію.

Кожен з євреїв когось втратив під час Голокосту. Весь світ знає про Бабин Яр, бо у американців, голлівудських акторів та продюсерів нерідко є коріння з України.

Я народився в Україні. Я – один з дуже небагатьох рабинів, посланців ХАБАДу та Любавицького ребе, які служать у тій країні та для тієї країни, де народилися.

Моя сім'я звідси, вже багато поколінь ми живемо тут. Мої прадід і дід були рабинами. Дід був Головний рабин Ужгорода навіть у непростий радянський час. Але до того всю його сім'ю знищили. Вбили під час Голокосту. Вбили його дружину, батьків. . . Просто заживо спалили. Він зумів втекти. Його спіймали і посадили в концтабір, але він вижив. І повернувся, почав нове життя і завів нову сім'ю з моєю бабусею, у якої теж був номер на руці, – не забуваючи про своє коріння й ту біль.

Ми ходимо на марші та відкриття меморіалів, відзначаємо пам'ятні дати не просто, щоб згадати. Ми показуємо, що нас не зламали страшні історії, які відбувалися. Ми не боїмося бути євреями, ми не боїмося дотримуватися заповідей Тори та Всевишнього.

Не важливо скільки раз ми падаємо. Скільки разів нас штовхають. Важливо, що ми знаходимо в собі сили підніматися.

29 вересня я був на відкритті аудіо-інсталяції з Президентом і Прем'єр-міністром України. Багато сперечаються про неї. Я вважаю: дуже добре, що ця інсталяція є, що люди пам'ятають про трагедію, незалежно від чину. Ця інсталяція називає імена – понад десяток тисяч імен. Це навіть ледь не третина, на жаль. Інших просто не знають…

Нацисти намагалися зробити так, щоб про євреїв не думали як про людей, намагалися стерти їх з пам'яті, позбавити всього людського. . . Сподіваюся, скоро ми знайдемо імена всіх загиблих у цій страшній трагедії.

Я щасливий, що люди прийшли з дітьми, що прийшли школи. І що прийшли народні депутати з групи дружби Україна – Ізраїль. Адже ми повинні це вивчати, знати, щоб пам'ятати, щоб ніколи більше це не повторилося знову.

На щастя, сьогодні Україна – не антисемітська країна. І я не втомлююся це казати і підкреслювати – й дякувати за це Всевишнього. І мудрий народ України.

Я єврей і я українець. І я пишаюся своєю батьківщиною. Батьківщиною, яка пам'ятає біль і щиро сумує – не тільки в дні пам'яті.

.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...