Хіба може когось розчулити ця груда бетону і скла? По-совдепівськи зроблено, пише Ольга про перший в Україні Меморіал пам'яті Героїв Небесної сотні, який відкрили у Львові. Посередині оглядового майданчика стела з іменами й фото загиблих на Майдані.

Виписані їхні гасла. Позаду комплексу колоски.

 От у Нью-Йорку зробили такий меморіал жертвам теракту 11 вересня 2001 року, що всі плачуть, продовжує далі Ольга.

Згадую, як 18 років тому терористи захопили американські літаки та спрямували їх у дві вежі Всесвітнього торгового центру. Після пожежі вони впали. Загинули 2996 людей. На місці трагедії звели меморіал "Відображення відсутності". Дерева оточують два великі басейни на фундаменті веж. На стінах імена загиблих.

 Там ще музей є всередині, додає знайома. У ньому фото всіх жертв. Можна проглянути дитячі світлини з батьками, випускні. Описані мрії полеглих, які так і не здійсняться. З душею зроблено. Наші так не вміють.

Увечері з чоловіком ідемо до меморіалу загиблим учасникам Революції гідності. У спеціальні отвори ставлю по ромашці. Поруч хтось плаче. Дивлюся, а це Оля. Торкається написів під фотографіями й ридає. Хочу підійти, та чоловік спиняє.

 Їй треба побути самій, каже.

Опівночі заходжу на сторінку Ольги в соціальній мережі. Там свіжий допис:

"Якщо не вірите, що пам'ятник може викликати сльози, поїдьте у Нью-Йорк. У Львові ж меморіал провальний. Чергове туристичне місце. Немає в ньому душі"

Подробнее читайте на gazeta.ua ...