Ну что, поедешь? турсає в плече літню жінку в червоній хустці старий чоловік. У нього немає трьох передніх зубів, підтяжки засмальцьовані слідами пальців. Cтоять на автовокзалі в Чернігові.

Чекають на маршрутку.

 Куда поедешь? Что мне у тебя делать? хихикає жінка.

 Моя ты ласточка, да я тебе все дам… Все: коровка, курочки, утром радость, вечером сладость.

 И жены нет?

 Обижаешь, я мужчина серьезный, дід намагається сирим сірником запалити самокрутку. Довго човгає по сірці. Врешті затягується. Так как зовут, красавица? Едешь куда?

 Мария. Домой в Выбли, а ты? питає жінка.

 В Ягодное, кладе руку на талію.

За хвилину на посадку під'їжджає старенький біло-блакитний ЛАЗ. Із-під облупленої фарби видно плями іржі. Тріщина на вікні заклеєна ізострічкою. На табличці напис: "Ягідне".

 Единственная моя, полезай в карету, встає дід.

Поруч брюнетка років 20 у зеленій сукні пирскає сміхом:

 Та жінка в нього є. Мої сусіди. Сьогодні зранку казала, що в Чернігів на базар по банки відправила. Хоче варення закривать. Ич, який солоденький.

Дід хапає сумки, що видають дзвін порожнього скла, і на ходу заскакує на задню сходинку автобуса.

 Вот падлюка. Час мне рассказывал, что таких не встречал, зітхає Марія.

 Зря ты так! Зря! кричить крізь розчинені двері автобуса дід. Могла быть любовь!

Подробнее читайте на gazeta.ua ...