2018-10-9 19:00 |
За останні чотири роки слово "війна" для українців стало звичним. Частина громадян це більше відчуває на собі, частина менше уявляє наскільки це близько і реально. Але з війною пов'язано декілька асоціацій – фізична війна на Донбасі та війна словесна.
Про фізичну війну точно знають ті, хто воював, а також жителі прилеглих до лінії розмежування територій.
Решта населення володіє інформацією про війну або з розповідей, або з засобів масової інформації. Останні часто називають детонатором інформаційної війни.
Інформаційну війну провокують два чинники: розміщення в ЗМІ відверто замовних статей, та неправильне або неточне коментування фактів окремими експертами та/або політиками.
Виграємо ми чи програємо інформаційну війну залежить як від коментаторів фактів та подій, так і від власників ЗМІ, які формують редакційну політику. Щоправда, в цій ситуації треба досить добре знати запити суспільства на інформацію, тобто те, що буде сприйняте і піде "в маси".
Позиція ЗМІ щодо висвітлення конкретних фактів є суттєвою, особливо в блоці новин та розслідувань. Адже в загальному громадяни (споживачі інформації) не можуть перевірити факти і довіряють тій інформації, яку чують.
Інша ситуація, коли мова йде про так званий "політичний популізм". Це коли політики завдя своєї публічної впізнаваністі ходять на усі можливі ефіри і коментують події, не залежно від своїх професійних можливостей.
Тобто, юристи говорять про медичну реформу, військові коментують питання в освітній сфері, депутати з комітету соцполітики розказують про роботу судової гілки влади тощо. Такий непрофесіоналізм породжує популізм і наближає нас до програшних позицій в інформаційній війні.
Відтак, ми самі формуємо інформаційне протистояння. Адже "говорящі" політики (спікери ефірів) часто коментують все, в тому числі те, що не знають. Таким чином, ЗМІ ситуативно працює за формулою "гола правда, одягнута в популізм".
Від такої непрофесійності спікерів виграють власники ЗМІ, які формуючи редакційну політику, запросто можуть робити акценти на незручних питаннях або витягувати фрази з контексту.
Те ж саме стосується так званих "експертів". Вони, як правило, підтримують позицію певної групи політиків, і мають мало спільного з професійними знаннями з усіх тем, які доводиться відкоментовувати.
В ситуації з сьогоднішніми ЗМІ можна провести експеримент. Виключити телевізор і не потрапити в інформаційний вакуум. І не тому, що альтернативою є техніка і гаджети. А тому, що людина є продуктом, яке формує оточення.
Наше оточення дає нам достатньо інформації, яка впливає на наш світогляд, стиль життя, спосіб мислення тощо. І в цьому оточенні достатньо суб’єктивних знань про політику та публічних осіб.
Щоправда, сьогодні виборці чітко знають, що депутатів і міністрів обирають не для популізму в ЗМІ, а для щоденної роботи над законопроектами, над вирішенням проблем на окрузі.
Спікери ефірів мають бути професіоналами в питаннях, які пояснюють в публічній площині.
Для того, щоб виграти фізичну війну, потрібні професійні військові і техника. Для того, щоб перемогти в інформаційній війні – потрібен якісний медіа продукт і професійні експерти.
Популісти не виграють жоден бій, на якому б каналі вони не знаходились і яку б позицію не займали. Їхні виступи на ТВ – це лише їхнє прагнення і власна безкоштовна зброя в боротьбі за електорат. Але не за країну з опонентом.
Проблема нашого телебачення не лише у власниках. Значно більшим недоліком є непрофесійні коментатори, які формують не прийнятне або агресивне інформаційне поле. Щоб змінити ситуацію, треба не сприймати ЗМІ як засіб для піару, а використовувати як ресурс донесення інформації.
Тоді не так важливо буде, хто власники ЗМІ і на яких темах чи питаннях розставлені акценти. Для профі – усі ЗМІ будуть ресурсом. Для популістів будь-яке ЗМІ стане незручним майданчиком критики.
.
Подробнее читайте на 24tv.ua ...
