"Син планує встановити в кімнаті камеру, щоб засікти Святого Миколая. Хоче побачити його на власні очі. Як викрутитися, щоб дитина не розчарувалася?" запитує у фейсбуку Олена, мати 10-річного Марка.

Їй пропонують взяти напрокат костюм чудотворця і влаштувати мінісцену, коли дитина спить. Дехто радить посвітити в камеру ліхтариком ніби це світло, що випромінює святий.

Мати 10-річної Марини розповідає, що донька написала Миколаю мріє про планшет. Жінка не знає, де взяти на нього гроші. Бо вона в декреті з немовлям, а зарплати чоловіка на все не вистачає.

Мій 10-річний син, як Марк і Марина, теж вірить у Святого Миколая. Тішуся й водночас дивуюся. Бо свого часу я, як і більшість друзів, зрозуміли що до чого ще в першому класі. Ми отримувала під ялинку зовсім не ті подарунки, про які мріяли.

З нашої вулиці лише Сашко і в середніх класах продовжував писати листи в Лапландію, а потім хвалитися презентами. Його батьки торгували на базарі, кинувши роботу в школі й на заводі.

Якось у перший день Нового року він вибіг на вулицю зі щойно знайденим під ялинкою тамагочі. Всі ми залипли над японською іграшкою.

 Сань, ну ти ж знаєш, що це батьки поставили цяцьку. Ніякого Діда Мороза немає, переконувала його Оксана.

Але він нікого не слухав. Казав: "Ви просто не знаєте, куди слати листи".

На ковзанці Сашко раптом послизнувся, тамагочі випав із рук і гепнувся об лід. На екрані пішло кілька тріщин.

 Все, мені "кришка" від батьків, очі хлопця наповнилися слізьми. Батько кілька разів натякнув, що цяцька вартує тижневої виручки на базарі.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...