фото показано с : 24tv.ua

Декілька тижнів тому, один з найкращих, на мій погляд, антикорупційних журналістських проектів Bihus. Info оприлюднив розслідування, в якому були наведені докази того, що під час роботи в контррозвідці СБУ Сергій Семочко був причетний до припинення закупівлі життєво важливих ліків для діалізу через відмову постачальників платити відкати.

Від відсутності препаратів померло близько 200 осіб.

Кілька місяців тому Президент призначив замом голови Служби зовнішньої розвідки України Сергія Семочко – в минулому начальник Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, начальник головного управління Служби безпеки України в Києві та Київській області.

Журналісти також показали нерухомість "розвідника" : три будинки в Козині, які коштують близько 8 мільйонів доларів. "Ленд Крузер " і недешеві польоти на гелікоптері. Родичі Семочка мають російське громадянство і володіють бізнесом в Криму. Пізніше опубліковано інформацію, що Київське СБУ у травні 2018 (під керівництвом Семочка) вимагало оригінал аудиту "ПриватБанку ", екс-власник якого Геннадій Боголюбов – друг родини Семочка.

Здавалося б, що у відповідь мали б пролунати вибачення, виправдання, чи якісь адекватні пояснення того, чому посадовець такого калібру підозрюється у наявності настільки неадекватних статків і зв’язків з росією. Вірно? Але до цього Україні іще треба йти. Що ж сталося по факту? У відповідь на звинувачення пролунала лише. . . Тиша.

І тільки після загальнонаціонального розголосу та закликів активістів та журналістів розслідувати його діяльність вийшло інтерв’ю на одному з українських каналів. Яке позиціонували, як новий цікавий формат інтерв'ю, коли на частину інтерв'ю виносять суфлер, щоб людина змогла зробити заяву, ну не по пам'яті ж це робити. Це таке дно журналістики. Так буває. Питання лише у тому скільки така послуга коштує?

Сергій Семочко

Щоб вам було зрозуміло – поясню, суфлер – це такий екран з підказками, або й навіть повністю готовим текстом, камера знімає вас через нього, тому глядачу здається, що ви дивитесь на нього і говорите від душі. Насправді в суфлері немає нічого поганого. Усі його використовують, навіть я і навіть зараз.

Питання лише у тому, що це не інтерв’ю, яке зробили за чиїмось замовленням, щоб відмити чергового фігуранта корупційного скандалу. І знаєте, я б не чіпав цю тему. Я мовчки ходив на акцію під Адміністрацію Президента. Мовчки дивився сюжет розслідування. Ну, в решті-решт, ну не перший у нас такий Семочко і, нажаль, не останній.

Я зуб даю, що якщо розсекретити електронні декларації СБУ – то там знайдеться іще не один маєток вартістю в мільйони доларів. Я за час війни настільки загрубів, що навіть ці звинувачення мене не зачепили достатньо. Це наша країна і на даний момент вона виглядає і функціонує саме так. Давайте бути чесними з собою. Це не перший і не останній такий Семочко.

Але мене добило інше. Коли влада після двотижневої мовчанки вирішили відреагувати вона обрала для цього не найкращий спосіб. Плюс-мінус одночасно Семочко дав інтерв’ю, яке по суті стало самовикриттям. Потім маловідома, але дуже комфортна для Петра Олексійовича, блогерка змогла з ним зустрітись і почала писати ну вгадайте. . . Ну. . . Ну, звісно. Що не усе так однозначно.

Порошенко з блогеркою

Фейкові блогери, яких пов’язують з Порошенко почали співати до болі знайому пісню, яку я неодноразово чув у російських ток-шоу: пісню про те, що не можна журналістам таке робити. Що Бігус – рука Кремля. І взагалі, хто ми такі щоб судити настільки видатних панів. І ось тут я уже вирішив втрутитись. Я розумію що люди, які за гроші готові переслідувати і намагатися дискредитувати антикорупціонерів безпринципні. Але на наше з вами щастя на розумних безпринципних людей грошей влада поки що жаліє.

Тому набирає дешевших, які погано навчалися у школі. І спеціально для них я розкажу маленьку американську історію про те, як закінчилась війна у В’єтнамі. Та війна тривала майже два десятиліття і забрала життя 58 тисяч американців. 220 000 південних в’єтнамців та понад мільйон північних в’єтнамців та майже 4 мільйони цивільних.

За цей час в Америці змінилося кілька президентів і одного навіть було убито. Але усі вони продовжували військову авантюру, яка почалася з упевненості у швидкій перемозі, але затягнулася в дорогу і кровопролитну війну за вплив у регіоні. За закритими дверима американські політики казали, що війна ведеться щоб: на 3% – врятувати В’єтнам від комунізму, на 10 – щоб послабити у регіоні Китай і на 70 – щоб врятувати репутацію.

Задля кращого аналізу перспектив війни корпорація "Ренд" зібрала колектив з військових, політологів, істориків і аналітиків, які підготували збірник відомий під назвою "Американсько-в'єтнамські відносини, 1945—1967: Дослідження ". Збірник призначався для внутрішнього використання у пентагоні. Він налічував понад 7000 сторінок – більшість з яких – документи. Таємні документи Пентагону.

Якщо коротко, то їх суть полягала у тому, що Америка заявляючи це (ми не хочемо ескалації) насправді ескалації шукала. Вона шукала війни у регіоні, швидкої і переможної. І коли вона її знайшла – то поступово зрозуміла, що перспектив у цієї війни мало, але вийти з неї не втративши політичних рейтингів американська влада уже б не змогла.

Не бажання давати задню коштувало американцям десятків тисяч життів, а в’єтнамцям – мільйонів. І, незважаючи на антивоєнні протести, так могло продовжуватись ще довго. Якби не одне але. Деніель Еллсберг – один із дослідників, які писали той звіт, вирішив втрутитись у ситуацію. Він таємно скопіював частину документів, яка доводила безперспективність війни і те, що адміністрації усіх президентів за час її проведення нахабно брехали власному народу, боячись визнати незручну правду.

Деніель Еллсберг

Спочатку Елсберг таємно передавав документи членам конгресу і сенату, які могли б втрутитись. Але згодом він розчарувався у політиках і передав документи, більшість з яких була таємною у пресу. Коли його запитали чи не боїться він потрапити у в’язницю він відповів: "Сіли б за це? "

Влада усіма силами перешкоджала публікації. Але документи потрапили у надто велике число видань, і процес уже було не спинити. Після цього Верховний суд Сполучених Штатів почав розбирати цю справу, щоб зрозуміти, що важливіше для Штатів – свобода слова і відсутність попередньої цензури чи витік секретних даних.

Розгляд справи почався 25 липня 1971 року і завершився за п’ять днів. Верховний суд дозволив "Нью-Йорк Таймс" та "Вашингтон пост" продовжити публікацію документів. Один із суддів сказав, що засновники "Сполучених Штатів" хотіли захистити мас-медіа від цензури влади для того, щоб медіа могли контролювати владу й інформувати народ. Тому "Нью-Йорк Таймс" та "Вашингтон пост" зробили саме те, заради чого вони і мають існувати.

Адміністрація Ніксона на цьому не зупинилась і почала обливати Еллсберга брудом у пресі, і використовувати інші неетичні способи політичної боротьби. Дуже схоже на те, як у нас намагаються боротися з антикорупційними активістами. Правда?

Ніксон не вивчив той урок. І винуватив у антивоєнних протестах не свою брехливу політику Еллсберга. Трохи пізніше п’ять його людей будуть спіймані у штабі Демократичної партії у готелі "Уотергейт" за встановленням прослуховуючого обладнання. Цей скандал Ніксону пережити на посаді уже не вдалося, і він став єдиним президентом за історію Сполучених Штатів, який за життя достроково припинив свої повноваження. А через 9 місяців закінчилась і війна. От і все. От вам приклад того, як майже 50 років тому у Сполучених Штатах на які часто рівняється наша влада, працювала преса, громадянське суспільство і суди.

Елсберга, до речі, пізніше теж виправдали через процедурні помилки при розслідуванні його справи. Судове рішення, яким "Нью-Йорк Таймс" та "Вашингтон пост" отримали дозвіл на подальшу публікацію документів пентагону стало історичним для американської і світової преси. Воно показало, що суть засобів масової інформації полягає у тому, щоб контролювати владу й інформувати людей. Злив таємних документів Пентагону підлив масла у вогонь протестного руху і став однією з поворотних точок, які призвели до виходу Америки з В’єтнамської війни.

Можливо, він врятував тисячі життів усім учасникам конфлікту. Можливо, ні. Але я точно можу сказати, що якщо ми хочемо врятувати принаймні людей, які стали заручниками діалізу, від смерті через те, що корупціонери у погонах зупиняють поставку життєво важливих препаратів, вимагаючи хабара – то нам потрібні розслідування від Бігуса та інших антикорупційних журналістів.

Бо рано чи пізно у їхніх руках опиниться і ваше життя. Як-не-як – а Семочко є одним із топ-силовиків в Україні і від нього залежить уже значно більше ніж 200 життів, від нього залежать питання національної безпеки.

І я б дуже не хотів, щоб людина, діти якої не вилазять із Криму, і яку звинувачують у багатомільйонних статках та смерті 200 людей, яка домовляється з каналами, щоб зробити фейкові інтерв’ю для власного виправдання та поливає брудом незалежну пресу займала високу посаду. Я просто не хочу щоб від її рішень залежало моє життя.

+Відео.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...