2019-3-13 07:10 |
13 марта 1960 года родился Юрий Андрухович, ведущий украинский поэт, прозаик, эссеист, "Патриарх "Бу-Ба-Бу"(знаменитая поэтическая группа "Бурлеск-Балаган-Буффонада"). Присутствие Андруховича в Ивано-Франковске стало весомым фактором ферментации так называемого "станиславского феномена" и формирования местного художественного общества.
Творчество Андруховича имеет значительное влияние на ход сегодняшнего литературного процесса в Украине, с его именем связаны первые факты беспристрастного интереса современной украинской литературой на Западе.
Главные произведения
Поэтические сборники: "Небо и площади" (1985), "Центр города" (1989), "Экзотические птицы и растения" (1991), "Экзотические птицы и растения с приложением "Индия":" Коллекция стихов "(1997),"Песни для мертвого петуха"(2004),"Письма в Украину". Цикл рассказов "Слева, где сердце" (1989).
Романы "Рекреации" (1992) "Московиада" (1993, 2006) "Перверзия" (1996) "Двенадцать" обручей (2003). "Тайна. Вместо романа "(2007)
Переводит с польского, английского и немецкого языков.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Юрий Андрухович переведет "Ромео и Джульетту"
Ко дню рождения предлагаем вам подборку его цитат о книгах, городах, сексе, России, любви, жизни и смерти:
Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов'язково з нами стається. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так
Прощання з молодістю не таке вже й трагічне, якщо слідом за нею починається зрілість.
Коли після сексу буває розмова, то швидше за все буває й любов.
Адже Росія ніколи і нізвідки не йде вся, її хоч трохи завжди лишається.
Б'ються тарілки, яких і без того в країні не вистачає. Розхлюпується бульйон. Касирка біжить довідатися, в чому справа. А справа в тому, що імперія подихає.
"Ніхто з нас до ладу не знає, що таке життя. Але найприкріше, що ми так само нічого не знаємо і про смерть".
Товариство завжди було інше, а вірші і вино все ті ж.
Ніколи не приходьте туди, де ви одного разу вмирали.
. . світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль. Тобто навпаки. Ну, ви самі розумієте.
Місце, в якому ви не бували, має ту перевагу, що його можна собі науявляти.
Тому Київ це сукупність чужих ліжок у чужих помешканнях, і в них я провалювався найчастіше аж на світанку. Тобто в Києві мені було зазвичай не до сну. Половина ночей минула, наче в кузнях, у кухнях тих, де пляшки спорожнюються, а попільнички наповнюються приблизно в однаковому ритмі. Я завжди був чиїмось гостем і це означало свято посиленого спілкування: іскри, зворушення, сперечання, артикуляцію, жестикуляцію. Тому Київ це люди і кухні.
Моя кохана столице, ти стала напрочуд сексі, в мене на тебе абсолютний стояк.
Кохання - то велика дивовижність: там, де лише народжувалась ніжність, за хвильку може виникнути ніж.
Митці люди талановиті, але здебільшого зіпсовані. Якщо не славою і грошима, то алкоголем.
Любов до джазу є однією з найпоширеніших симуляцій цього світу. Насправді на ньому є лише двоє-троє людей, здатних любити джаз.
Харків це автентика. Це такий трагічний музей, де все можна помацати руками.
У своїх покараннях Росія завжди йде до кінця і навіть далі вона вдирається в потойбічне. Ось уже триста років усі священики російської церкви зобов'язані проклинати Мазепу під час богослужінь у першу неділю великого посту. Це називається анафемою.
У мирний час мирних жителів як таких не існує. Іншими словами, для того, щоб стати мирним жителем, необхідно, аби у твоїй країні почалася війна. Інша необхідна передумова ти повинен бути жінкою, стариком, дитиною або принаймні невійськовозобов'язаним чоловіком.
У Львові вбивали завжди. Але іноді в ньому вбивали масово. Насправді це легковажно-миле, кав'ярняно-кавове і пиволюбно-хмільне місто є жахною, закиданою людськими тілами ямою.
Коли на Різдво не випадає сніг, це значить, що нікому вже не потрібні докази існування Бога.
Адже коли серед ночі хтось каже іншому про місяць, то це означає їхню близькість, чи не так? Адже коли двоє дивляться знизу на місяць, то між ними виникає щось більше, вірно? Я ніколи не говорив би про місяць комусь, мені байдужому. Я ніколи не біг би услід за кимось, мені байдужим.
Напевно, це важливо: перш ніж рушаєш у лабіринти чужого й нового міста, посидіти з годинку над його мапою. Засвоїти цю форму, контури, обриси, тіло, серце, природу.
"Я письменник, а не дипломат. Тож дозволяю собі мову ненависті, але всіма силами намагаюся пильнувати, щоб вона не перемогла всі інші мови".
"Є в українців така ментальна риса - реалізовуватись у винятково тяжку, екстремальну хвилину через співчуття до ближнього, співпереживання, допомогу, самопожертву. Так було на Майдані і так тепер на війні. Ми ніколи не були такими стійкими, як тепер".
"Конфлікт на Донбасі - це насправді війна культур. Їхня називається "русский мир", а наша "Вільна європейська Україна". Тобто наш ідеал - свобода і вільнодумство, як воно і було споконвіку в українців".
Найкраща поезія міститься у пробілах між словами, а найкраща проза виправлена й закреслена.
Книги це безодня, дух це безодня, людина це безодня між безодень.
Деякі вірші не мають права бути написаними. Їх треба замовчати хай болять вічно.
Поезія, як і джаз, мусить спричинюватися до оргазмів.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Объявили актеров экранизации романа Софии Андрухович "Феликс Австрия"
Интересно, что
Самая большая книга Андруховича - "Лексикон интимных городов". Критики назвали новое издание "автобиографическим атласом внутреннего мира писателя". Автор рассказал 111 историй о 111 городах, которые ему пришлось посетить, в которых пришлось пережить приятные и не очень, но всегда уникальные интимные - в широком смысле этого слова - моменты. Это расположены в алфавитном порядке по географическим названиям разножанровые тексты - от эссе и рассказов до стихов в прозе. По словам автора, "приходится много ездить и интересно было сосчитать, сколько до этого момента я посетил городов, отличных от родного. То есть родного Ивано-Франковска в этой книге не будет. Вышел большой список. Подумал создать свою частную энциклопедию. Вынашивал идею с 2005-го, а писать взялся в 2008-м. Писал о каждом городе отдельным файлом. Никогда не складывал их вместе. Сложив, я ужаснулся: книга будет под 600 страниц. Вообще не собирался писать такие толстые книги".
Стихи Юрия Андруховича были положены на музыку такими группами, как "Мертвый Пивень", "Плач Иеремии", "Sиґал Sпожив Sпилка", "Опять за старое", "Karbido" (Польша) и др.
В прошлом году Юрий Андрухович получил 35 тыс. грн как победитель премии "Книга года Би-Би-Си" за роман "Любовники Юстиции".
"Это книжка о нехватке доверия, о великих преступниках и судебных ошибках, говорит литературный критик и член жюри 60-летняя Вера Агеева. Содержит восемь историй о преступниках, которые жили в период с 1612-го по 1971 год. Узнаем об убийце Степана Бандеры Богдане Сташинском, львовском студенте Мирославе Сичинском, который в 1908-м застрелил наместника Галичины графа Потоцкого, о разбойнике Самойле Немириче. Писателя интересует несовершенство правосудия, благородные намерения грешников. Читатель закроет книгу с уверенностью, что истина относительна".
Юрий Андрухович писал роман 27 лет. Книжка "Любовники Юстиции" вышла в издательстве "Меридиан Черновиц".
"Андрухович напоминает дорогое настоянное вино, говорит выпускающий редактор Би-Би-Си 38-летняя Марта Шокало. Десять лет не писал новые романы, поэтому книжку "Коханці Юстиції" долго ждали и придирчиво ее оценивали. Это хороший роман, который легко читается. Получала настоящее удовольствие от языка, образов, юмора. Въелась в память история о мужчине, который любил жену и не хотел, чтобы она старела. Пошел к мольфару, чтобы женщина все время оставалась молодой. Но в результате она помолодела вплоть до состояния ребенка"
.Подробнее читайте на gazeta.ua ...
