2020-6-6 04:54 |
Залишаємося мешканцями країни з непересічною європейською культурою, більшість населення якої і знати про цю культуру не хоче
Один із моїх найважливіших спогадів із дев'яностих років - як під час ефіру тоді дуже популярної програми "Прес-клуб" Кіри Прошутинської ми дивилися репортаж щодо проблем людей, яким довелося жити в епоху змін. Й от репортер підійшов до старенької інтелігентної жінки, що поділилася своєю головною проблемою - ыз радіоефіру зникли програми класичної музики, а грошей придбати програвач у неї немає...
Після цього репортажу в студії почалася справжня битва між відомими й популярними людьми за те, хто ж придбає програвач для старенької, а мені стало дуже сумно. Я бачив самотню людину, яка сама для себе була цивілізацією, яку підтримували в житті Бах чи Рахманінов, і навіть цього її позбавила логіка цивілізаційних руїн.
Читайте також:В Пішла епоха: помер композитор Мирослав Скорик
Я згадав про це після смерті Мирослава Скорика. Великого композитора, який помер у європейській країні, що не має радіостанції класичної музики - ані суспільної, ані приватної. І, якщо згадати зусилля моїх подвижників-колег із "Радіо Культура", невідомо ще, чи є аудиторія для цієї радіостанції. Про те, чи знає світ про українську музику, я вже й не кажу.
Щодня, якщо я слухаю будь-яку європейську чи американську класичну радіохвилю, я знаю, що почую знайомі звуки музики не тільки Бетховена, Баха чи Генделя, але й обов'язково Чайковського, Римського-Корсакова або Рахманінова чи Шнітке. Дворжака чи Пендерецького. Я точно знаю, кого я не почую - Лятошинського, Леонтовича (за винятком "Щедрика" на Різдво), Ревуцького, Скорика, Сильвестрова й інших.
Читайте також:В Значна частина українців дивиться на себе й на свою культуру очима росіян
Українська композиторська школа не стала надбанням світової цивілізації не тому, що в нас другорядні композитори. Українську оперу ви не почуєте у світі не тому, що Лисенко, Гулак-Артемовський чи Скорик не такі цікаві як Дворжак чи Монюшко. А тому, що нас самих це не цікавить. І не цікавить нас зацікавленість світу. А потім ми говоритимемо про якісь інформаційні війні.
Друзі мої, поки асоціацією цивілізованого світу з Росією буде Шостакович, а з Україною - біла пляма, ми нічого ні в кого не виграємо. І насамперед - програємо себе самих. Бо ми залишаємося мешканцями країни з непересічною європейською культурою, більшість населення якої і знати про цю культуру не хоче, і державні інституції якої окуповані невігласами й заробітчанами.
Але слушної миті всі ми знаходимо гіркі слова. Не шукайте. Просто уявіть, як таким людям, як Мирослав Скорик, має бути гірко жити серед нас.
Віталій ПОРТНИКОВ
Подробнее читайте на gazetavv.com ...
