Поки перші особи держави звітують про величезні досягнення в антикорупційній боротьбі, а міжнародні організації вказують, що у 2017 році темпи боротьби з корупцією знизились вдвічі. За результатами 2017 року Україна зайняла 130 зі 180 місць в рейтингу Індексу сприйняття корупції.

Це гірше, ніж у деяких країн Африки, більшості країн Латинської Америки і азійських країн. Серед наших сусідів за рівнем корупції – Іран, Гамбія, М’янма, Папуя Нова Гвінея, Гондурас, Парагвай.

За останній рік Україна піднялась в цьому рейтингу на 1 сходинку, тобто практично не покращила своїх результатів, ба більше, укладачі рейтингу, міжнародна організація Transparency International, прийшли до висновку – темпи боротьби з корупцією в Україні знизилися двічі.

Але як таке може бути? А як же звіти Генпрокурора про безпрецедентні результати боротьби із корупціонерами і повернення грошей Януковича? Як же розповіді Президента на всіх міжнародних зустрічах про прогрес України в боротьбі із корупцією, про створення нових антикорупційних органів і систему е-декларування?

А як же заяви Прем’єр-міністра про те, що проблема корупції настільки перебільшена, що Уряд навіть не включив антикорупційних заходів до своїх пріоритетів на 2018 рік? Судячи з їхніх слів і дій, корупція вже майже подолана, а всі корупціонери покарані.

Чому ж тоді жоден високопосадовий корупціонер не сидить? І чому результатів такої успішної боротьби з корупцією, про яку звітує керівництво держави, не відчувають громадяни?

О ні. Невже. Вони. Брешуть нам просто в очі?

Відповідь знайдемо у вже згаданому Індексі. При його формуванні кожній країні присвоюється певна кількість балів від 0 до 100. 0 означає корупцію замість держави — тобто держави немає, вона не виконує своїх функцій і існує виключно для того, щоб задовольняти інтереси дуже обмеженого кола осіб. 100 означає майже відсутню корупцію.

Всі держави в залежності від кількості балів поділяються на чотири категорії: від 0 до 30 — значний рівень корупції, від 31 до 60 — держава намагається боротись із корупцією, від 61 до 90 — корупція мало впливає на країну, від 91 до 100 — корупція незначна.

Україна цього року набрала 30 балів. Це означає, що Україна не потрапила навіть до категорії держав, які намагаються боротись з корупцією. Але – заждіть, як це можливо, коли тільки за останні кілька років було створено цілу купу спеціалізованих антикорупційних органів?

Таке можливо у двох випадках. Перше – якщо ці органи не є незалежними, керуються корупціонерами і тому не виконують своїх функцій. Друге – органи є незалежними, але їм не дають працювати. Тобто органи створюють і одразу беруть під контроль.

Якщо не вдається взяти під контроль, блокують можливість працювати. Одночасно запускають кампанії проти тих, хто намагається забезпечити роботу антикорупційних органів, дискредитують самі органи і "заговорюють" тему боротьби з корупцією настільки, щоби всіх нудило від одного лише слова.

Таким чином досягається одразу кілька результатів – реальної боротьби з корупцією немає, створені органи можна використовувати для укріплення своєї влади через знищення політичних опонентів, а перед громадянами та міжнародною спільнотою прозвітувати про ефективність і результативність своєї роботи.

Саме це відбувається в Україні. НАБУ, якому вдалось зберегти найбільшу незалежність, блокують можливість доводити справи ТОП-корупціонерів до вироків через ручні суди, які гальмують розгляд їхніх справ, одночасно блокуючи створення незалежного суду, який би спеціалізувався на розгляді саме корупційних справ.

Банкова взяла під контроль НАЗК, і нещодавній скандал зі "смотрящим" за НАЗК від Адміністрації Президента тому наочне підтвердження. І ви думаєте, що хтось за цей бардак і цинічну брехню суспільству поніс покарання? Не смішить. Всі вже все забули і перегорнули цю сторінку абсолютної безвідповідальності та аморальності наших чиновників.

А тим часом НАЗК вже використовують для боротьби з "неугодними", в тому числі з самим НАБУ, та політичними опонентами. Через безкінечні зміни до законодавства, якими то намагаються обмежити НАБУ в можливостях розслідувати справи проти високопосадовців, то хочуть зобов’язати брати дозвіл на ці розслідування в НАЗК, то складають адмінпротоколи, які суд потім скасовує через відсутність правопорушення.

Попри сильну зайнятість дискредитацією і блокуванням роботи НАБУ, свою роботу НАЗК, зрозуміло, теж активно саботує: декларації перевіряє так, щоб точно там нічого не знайти, безкінечно затягує запуск автоматичної перевірки, щоб, не дай боже, не втратити можливість маніпулювати результатами, санкціонує приховування декларацій прокурорів в реєстрі, не тільки не намагається забезпечити належну роботу реєстру декларацій, але й просто відверто віддає його в руки спецслужб.

А в результаті, поки ці зрежисовані на Банковій антикорупційні війни знищують останній шанс українців на гідне життя, Президент і його оточення продовжують збагачуватись – в тому числі, на війні.

А потім Прем’єр-міністр говорить про свою стурбованість, що 45% громадян виїжджають за кордон. А як же їм не виїжджати, якщо все, що ви їм з гордістю запропонували – 3200 гривень в місяць. А більше не виходить, бо все інше давно вкрали і роздерибанили через корупцію, існування якої Прем’єр вважає сильно перебільшеною.

Щоби ці потворні лицеміри не висмоктали з України останню кров, нам треба, перше, будь-що забезпечити незалежність і спроможність антикорупційних органів працювати. Повірте, що перші кілька гучних посадок зроблять для подолання корупції більше, ніж вся Генпрокуратура за всі роки свого існування.

Для цього зберігайте холодний розум кожного разу, коли чуєте чергові порожні балачки саботажників у владі, ставлячи собі одне просте питання: кому це вигідно?

Друге – згадайте всі невиконані обіцянки, брехню і лицемірство тоді, коли ви будете наступного разу обирати своїх представників у владі. Пам’ятайте: хто цинічно брехав вчора і сьогодні, буде це робити і завтра. Думайте і робіть висновки.

+Відео.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...