фото показано с : 24tv.ua

Карантинные ограничения, связанные с предотвращением распространения коронавирусной болезни, впоследствии же ослабят. Одним из основных вызовов для бизнеса станет максимальное обеспечение безопасности как своих сотрудников, которые вернутся на рабочие места, так и потребителей их товаров (работ, услуг).

Становленню високих стандартів безпеки сервісу, а також наданню додаткових гарантій клієнтам можуть сприяти саморегулівні організації. Однак, нині їх утворенню та ефективній діяльності заважає суттєва прогалина в законодавстві.

Уявімо, що з послабленням карантину десяток підприємців, що працюють у б'юті-індустрії, вирішать об'єднатись, щоб спільно домовитись про стандарти своєї роботи: тільки кількаступеневий алгоритм дезінфекції та стерилізації інструментів, обов'язкове використання жарових шаф, часте і регулярне провітрювання, встановлення очищона надання послуг за межами салонів тощо. Об'єднання стане відкритим майданчиком, до якого зможуть приєднатись усі підприємці, що зобов'язуються дотримуватись встановлених правил.

Підвищуючи стандарти роботи підприємств-членів, у свою чергу таке об'єднання отримує важелі впливу на тих із них, які будуть порушувати свої зобов'язання та цим завдадуть шкоди споживачам. Також воно саме бере на себе зобов'язання гарантувати відшкодування завданих споживачам збитків. Враховуючи це, споживачі послуг підприємств, що увійшли до такого об'єднання, є більш захищеними та можуть розраховувати на вищий рівень якості і гарантії безпеки. Щодо представників індустрії, вони отримують значно більший рівень довіри від клієнта, а один задоволений клієнт – це 2-3 нових (сарафанне радіо у нас працює "на ура").

У традиції, закладеній українським законодавством, описане вище об'єднання підприємців мало б отримати статус саморегулівної організації (СРО) від держави. І все б нічого, та чинні закони не передбачають створення саморегулівних організацій у сфері надання послуг краси. Окремого закону, що регулював би б'юті-індустрію, немає (він і не потрібен), а отже і прописати відповідні норми нема де. Ось так багато які сфери в Україні позбавляються права на саморегулювання. До речі, – права історичного.

Чому порушена справедливість у сучасній Україні?

Українське законодавство, що створювалось доволі хаотично і несистемно, заклало нерівність для різних галузей в їх праві на саморегулювання. Одні підприємці чи представники вільних професій отримали можливість створення саморегулівних об'єднань та встановлення правил гри на ринку, інші ж такого права не мають.

Чинне нормативне поле допускає можливість зареєструвати саморегулівну організацію (далі – СРО) лише за 16 видами діяльності (хоча у 4 із них відсутні необхідні для цього підзаконні акти). Це, зокрема, землеустрій, архітектурна, аудиторська, оціночна діяльність, адміністрування недержавних пенсійних фондів та декілька інших. Можливість створення СРО виникала одночасно із ухваленням нових законів у цих сферах, або ж внесенням необхідних змін в існуючі галузеві закони. Із найсвіжішого – прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, де окремим розділом врегульовується питання утворення та діяльності профільної СРО (хоча варто відмітити, що саморегулювання тут існувало і раніше та регламентувалось Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який на сьогодні втратив чинність).

Якщо ж вам не пощастило і ваш вид діяльності належить до іншої сфери, аніж ці 16, – на жаль, держава не надала вам права офіційно назвати ваше об'єднання саморегулівною організацією. Тобто, для вас значно складніше повноцінно регулювати та контролювати діяльність представників вашого бізнесу, задавати вищі, порівняно з державними, стандарти якості роботи та підвищувати відповідальність перед споживачем, таким чином підвищуючи рівень його довіри і, як наслідок, – свої прибутки і конкурентоспроможність на ринку.

Окрім того, статус саморегулівної організації є значущою передумовою для делегування об'єднанням функцій з регулювання ринку від держави, або ж уповноваження їх на здійснення такого регулювання. Сьогодні ці практики уже діють у кількох галузях (наприклад, в архітектурній діяльності та у арбітражних керуючих, відповідно). Їх поширення дозволило б зменшити адміністративний тиск на бізнес, знизити корупційні ризики від взаємодії з держорганами та розвинути цивілізовані ринкові механізми регулювання діяльності бізнесу.

Відновити право для всіх

Вирішити проблему з вибірковим наданням, як ми вже побачили, історичного права на створення саморегулівних організацій у різних галузях може лише рамковий закон, який дозволить утворення СРО в усіх сферах, де це можливо (і де це не загрожуватиме інтересам національної безпеки). Ріелтори, виробники будматеріалів, власники готельного і ресторанного бізнесу, виробники металобрухту, пасічники, банки, виробники взуття, грибники, салони краси, фармбізнес, медики і багато-багато інших – усі матимуть змогу через свої об'єднання просувати нові стандарти у сфері та гарантувати відповідальність за їх дотримання. А отже, і стимулювати попит споживачів на вищий рівень якості та безпечності товарів (робіт, послуг). А обізнаність та "перебірливість" споживача особливо важливі в умовах пандемії.

Саме для цього експерти Офісу ефективного регулювання BRDO спільно з Мінекономіки і представниками стейкхолдерів розробили законопроєкт про саморегулювання господарської та професійної діяльності в Україні, яким закладається необхідний базис для добровільного використання права на саморегулювання у будь-якій сфері. Аби набути статусу саморегулівної організації, об'єднання повинно відповідати чіткому набору критеріїв із закону, які є однаковими для всіх, незалежно від виду діяльності. Це – певні вимоги до статуту організації та до правил, затверджених організацією.

Законопроєкт також передбачає, що саморегулівна організація позбавляється статусу, якщо перестає відповідати встановленим критеріям.

Окрім забезпечення вищих стандартів якості для споживача та підвищення конкурентоспроможності своїх членів, саморегулівна організація може з часом приймати на себе частину регуляторних повноважень, делегованих державою у конкретній галузі, представляти галузь на міжнародній арені серед таких же СРО та загалом служити драйвером розвитку відповідного ринку.

Окремо хочу наголосити на ролі рамкового закону для захисту інтересів споживачів товарів, робіт чи послуг, які виготовили чи надали члени саморегулівного об'єднання. Стандартів продукції чи сервісу, які затвердила саморегулівна організація, повинні дотримуватись усі учасники об'єднання. Якщо споживач отримав від члена СРО неякісний товар чи послугу, він матиме право поскаржитись керівним органам цієї організації. Ті, у свою чергу, уповноважені вжити заходів для відновлення порушеного права споживача або покарання члена СРО. При цьому, навіть якщо учасник СРО встигне вийти з цієї організації, він не зможе уникнути відповідальності, адже керівні органи СРО зможуть позиватися на нього до суду.

Фактично, мета законопроєкту – встановити рівне право на саморегулювання для усіх видів бізнесу та вільних професій, а також створити механізм додаткового захисту споживачів, що в умовах пандемії набуває особливого значення.

Запобігти монополії та корупції

Часто постає питання про те, як не допустити перетворення саморегулівних організацій в альтернативні центри корупції. Уже сьогодні, на превеликий жаль, стикаємось з такими проблемами в діяльності деяких СРО, про що свідчать численні скарги представників ринку. Зокрема, в публічному дискурсі з'являлась інформація, що СРО в сфері архітектурної діяльності зловживала наданими їй державою та по суті монопольними повноваженнями з допуску до зайняття відповідною професійною діяльністю. Відбувалось це через зобов'язання вступати до організації та сплачувати різного роду внески, примус до обов'язкового страхування відповідальності не членами СРО та ін. , що в принципі не передбачено профільним законом. Звісно, організація, яка наділяється повноваженнями регулювати ринок, може мати немало різних важелів впливу на конкурентне середовище і використовувати їх в інтересах окремих своїх членів. Але і з цим можна боротись.

Так, законопроєкт значно посилює публічність та прозорість діяльності саморегулівних організацій, навіть тих, які займаються добровільним саморегулюванням (тобто, які ще не наділені функціями з регулювання всього ринку). СРО буде зобов'язана оприлюднювати кожне рішення, внутрішні правила та процедури, інформацію про фінансові надходження та реєстр членів. Окрема увага приділяється проблематиці конфлікту інтересів всередині організації та розмежуванню діяльності її членів як учасників СРО (та органів управління) та як підприємців. Наголошується і на тому, що членство в такій організації є добровільним, якщо тільки галузевий закон не встановлює протилежне.

Ну і останнє: передбачається створення важливого дорадчого органу при Кабміні – Координаційної ради з питань саморегулювання. Її мета – не лише адвокатувати цей відносно новий для сучасного українського бізнесу інструмент, але й реагувати на скарги, що надходитимуть на діяльність саморегулівної організації, чи від такої організації на рішення органів влади.

Отож, ми зараз змушені не лише протистояти виклику, що прийшов до нас у вигляді пандемії, але і побороти рудимент, який обмежує нас в можливості бути більш маневреними як бізнес, і більш захищеними як споживачі. Українці завжди мали хист до самоорганізації, особливо в кризових ситуаціях. Самоорганізація бізнесу через впровадження і поширення саморегулювання – це і шанс вберегти сотні тисяч наших громадян від недобросовісних виробників чи неякісного сервісу, і можливість здобути суттєву конкуренту перевагу на ринку, а закон про саморегулювання – вагома цьому передумова.

.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...