2017-8-12 09:05 |
Первый раз в жизни столкнулся, что меня за язык упрекают. Дожили, каже Максим. Із дружиною оформлюють 3-річну доньку Софію у дитсадок. Принесли необхідні документи. Завідувачка поспілкувалася з дівчинкою і сказала прийти наприкінці місяця познайомитися з іншими батьками й вихователькою.
Все было идеально. Понравилось, что заведующая сразу поставила перед фактом денег сдавать не нужно. Разве что на питание. Но когда уже прощались, подозвала меня поговорить тет-а-тет. Сказала, мы за, чтобы вы к нам ходили. Но заведение у нас украинское и все родители, дети и персонал разговаривают на государственном языке. Мол, хорошо бы и вам ребенка подтянуть. Чтобы ей легче было с другими воспитанниками говорить и обделенной себя не чувствовала. Я в шоке. Естественно, ничего ей не ответил. Но желание туда ходить отпало. Будем искать более вменяемый садик. Где людям будет все равно, как говорит твое дите.
За пару тижнів зустрічаємося з Максимом у місті. Він у вишитій сорочці.
Знайшли інший садок? питаю.
Куди там. Місць ніде немає навіть за гроші. Прийшлося найняти репетитора. Вчимо українську.
.Подробнее читайте на gazeta.ua ...