2020-4-23 21:30 |
Уже год мы очень внимательно следим за президентом Владимиром Зеленским. Наверное, было бы уместно подвести итоги этого года, но так делают все. Как по мне, сейчас уже можно делать выводы. Про висновки роботи Володимира Зеленського – у відеоблогу "Голобородько" для 24 каналу.
Гасло – це не обіцянка
Кінець епохи бідності, "нужно просто перестать стрелять" або "прийде весна – будемо саджати". Усе це навіть не обіцянки, це гасла, які знайшли відгук у серцях мільйонів українців. І те, що вистрілили саме ці гасла – логічно.
Ми усі вимагаємо справедливості за довгі роки принижень. Нам набридло спостерігати за дорогими автівками і шикарними палацами, бо ми добре знаємо за чиї гроші все це добро нажите. Посадки і мали стати тією справедливістю.
Володимир Зеленський / Фото: ЕП
6 років війни, постійного напруження і невизначеності під час перегляду новин теж набридли. Ми, наші батьки і сини, родичі і друзі були на тому фронті і кожен знає, що за сухою статистикою загиблих і поранених стоять чиїсь близькі люди.
І більш ніж зрозуміло, що ніхто зі старих політиків не зможе все це змінити, бо якби могли – вже змінили б. Тільки нове обличчя може дати нам шанс на майбутнє. Тільки не системний політик вдихне нове життя в цей старий іржавий механізм.
І на цьому етапі усе правильно. Однак є один нюанс: гасло – це не обіцянка, як багато хто з вас міг подумати помилково. Обіцянка передбачає план її реалізації, ну хоча б приблизне бачення того, як це зробити. Гасло – це просто озвучене бажання, розставляння акцентів і наголосів: війну треба закінчити – ніхто ж не проти. Просто ніхто не знає як.
Дивіться повний випуск відеоблогу "Голобородько" за 22 квітня 2020:
У цьому і різниця між політиком та популістом. Між державним діячем і домашнім експертом на кухні. Перед тим, як щось обіцяти відповідальний політик думає: а чи реально це зробити?
Не можна пообіцяти усе і усім. Сказати, що ти за усе хороше і проти усього поганого. Це не політика. Бо ресурсів завжди менше, ніж бажань. І відповідальний політик завжди має приймати рішення.
Завершити війну шляхом перемовин, означає йти на поступки ворогу та поступатися національними інтересами. Чи готовий будь-хто з українських політиків піти на це, розуміючи, що вже завтра стоятиме новий майдан?
Оголосити боротьбу олігархату – тобто тому спонсору, який ще вчора давав тобі гроші на передвиборчу кампанію і знати, що вже завтра усі канали країни будуть розказувати, який ти профан в економіці? Чи здатний хтось на це?
Підняти мінімальну зарплату і пенсію до 1000 доларів і знати, що вже через декілька місяців державна казна буде порожньою. А економіка ще далі піде в тінь, при цьому так глибоко, як ніколи до цього не було.
Тому професійний політик – це не той, хто багато років просидів в кріслі депутата чи міністра, а той хто знає, як виконати ті обіцянки, які він дає.
Зеленський не був професійним політиком
Чи знає президент зараз, як реалізувати свої обіцянки – теж для мене залишається невідомим. Очевидно те, що він вже засвоїв ту просту істину: бажання необмежені, на відмінно від можливостей.
Саме тому, ледь не з перших днів свого президентства він сидить на шпагаті між тим, що хоче зробити і тим, що реально може.
Скасувати недоторканість? Просто! Тільки, якщо дати депутатам гарантію, що їх ніхто не чіпатиме. Саме тому єдиний, хто може відкрити кримінальну справу – генеральний прокурор, якого призначили президент і його депутати.
Зняти мораторій на продаж землі – не проблема. Якщо дати гарантію нашим земельним магнатам, що ще років 3, а то і 5 – 10, у них не буде конкурентів з заходу. Бо землю можна буде купувати тільки громадянам України.
Поставити уряд технократів, які візьмуться за реформи – легко. Їх же в будь-який момент можна змінити, всупереч річному імунітету. Так само, як і генерального прокурора, який муляє очі усім.
Розумієте, просто ще ні в кого у світі не вийшло пообіцяти усе і усім і виконати свою обіцянку. Хоча багато людей пробували. Однак реальність така, що чим більше ти намагаєшся бути хорошим для усіх, тим швидше усі тебе почнуть ненавидіти. Бо у результаті усі твої обіцянки виявляться марними.
Володимир Зеленський та Петро Порошенко / Фото: ЕРА
Президенту вдається "викручуватись"
Зеленський сидить на шпагаті між обіцянками, які він дав своїм виборцям і підтримкою своїх соратників. Кожен з них за підтримку вимагає чогось свого. Коломойському треба банк, Ахметов потребує енергетичну галузь, а Аваков – МВС.
Наразі президенту виходить проскочити між крапельками:
вчасно принести ритуальну жертву у вигляді Гончарука і Рябошапки;
відмовитись від задоволення інтересів Коломойського, домовившись з Ахметовим і Льовочкіним;
підняти пенсії і зарплати лікарям, знизивши їх топ-чиновникам.
Ринат Ахметов, Сергій Льововчкін, Ігор Коломойський / Фото: колаж 24 каналу
Чи довго у нього так виходитиме? Особисто я – не впевнений. А найбільше мене лякає перспектива. Я не знаю, що буде, коли у Зеленського перестане виходити. Чиїм гаслам повірять українці. А що, як раптом Медведчуку, який давно обіцяє швидко і безболісно закінчити війну, взяти дешеві кредити і газ?
Тож висновок простий: за рік Зеленський став політиком. А наступний рік нам покаже, наскільки якісним політиком він став. Якщо він погано засвоїв науку – перспективи у нас не дуже веселі.
+Відео.
Подробнее читайте на 24tv.ua ...
