У вівторок їду з Черкас у Тальне. Заходжу до хати о пів на десяту вечора. На столі біля ноутбука дві склянки з-під пива й два пакети кави. Доки я в Черкасах, хату доглядає давній товариш Мишко.

Він має ключ і годує сліпого кота.

Мию чашки, купаюся і лягаю спати. О пів на дванадцяту прокидаюся від того, що хтось щосили смикає за ­двері.

Виглядаю у вікно Мишко. Він не може второпати, як хата виявилася зачиненою зсередини. Гукаю. Товариш розгублено лупає очима.

 А де ти взявся? дивується. Хоч би попередив, чи що.

Йде додому. На ранок виправдо­вується.

 Комп'ютер заглючив. Почав писати, що диск перевантажено. Я гукнув Сашка, щоб почистив. Виставився йому на пиво. Увечері думав зайти прибрати. А ти з'явився невідь-звідки.

До обіду справляюся з усіма роботами. Перед самим від'їздом хочеться груш. Іду на город. Дертися на старе дерево ліньки. Під стовбуром знаходжу держак від лопати. Розмахуюся й кидаю. Палиця не долітає. Потім переліт. За третім разом щосили вдаряється об гілляку й збиває кілька спілих, соковитих груш. Кидаю знову. Держак летить, чіпляється за гілки й зависає. Пробую його струсити. Марно.

Іду до сараю по граблі. Кидаю, намагаючись збити палицю, що застряла. Граблі чіпляються за крислату гілку з першого разу. Ставлю під стовбур драбину. Ні держака, ні граблів дістати не можу. Бачу, що спізнююся на поїзд. Злюся. Кидаю все й біжу на вокзал.

У п'ятницю дзвонить Мишко.

 Украли твою драбину, каже. Кілька днів стояла під грушею, а тепер нема.

Телефоную куму. Він професійний зварювальник. Переповідаю свою історію. Прошу виготовити драбину.

 Юрко, я зараз не маю часу. Набрався роботи на вихідні. Наступного разу попереджай завчасно.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...