2019-10-22 20:00 |
«Такий мир нам не потрібен!» – одна з найпопулярніших реакцій останніх тижнів в Україні на поведінку керівництва держави у питанні Донбасу. Але ніхто не може сказати, який саме «такий» і, що потрібно, щоб якось до цього миру прийти.
Не можуть цього зробити не тільки опозиція чи мітингувальники, але й президент з міністрами. І одна з причин чому так відбувається – це нерозуміння, а що таке мир у сучасному розумінні і чи він взагалі можливий?
Сто років тому все було набагато простіше: є дві сторони конфлікту, є фронт, є війна. Відбулась зустріч дипломатів, коли одна зі сторін програла війну, і підписали мир. Війна припинилась, на якийсь час настали мир і спокій. Десь так і досі думають в Україні, говорячи про війну і врегулювання конфлікту. Так само часто люди продовжують асоціювати війну тільки з бойовим конфліктом. Якщо не падають бомби, не вибухають снаряди і не чути свисту куль, то і війни немає.
Проте таке бачення хибне і веде до конфлікту всередині країни, що тільки сприяє Росії. Чому хибне? Бо зіткнення на полі бою вже не є пріоритетом для воюючих сторін. А тому немає значення, чи буде досягнуто врегулювання конфлікту на Донбасі. Війна і так триватиме.
У нас часто повторюють, що Україна стала об’єктом гібридної війни. Проте до кінця нема розуміння, що це таке і що робити далі. Вибраний Росією спосіб ведення війни формує іншу реальність для багатьох країн. Гібридна війна – це вид військової стратегії, а не щось окреме, що можна побачити і побороти. Такий вид стратегії дуже часто розуміють по-іншому військові і політики, журналісти і пересічні громадяни. Часто і в різних країнах він сприймається по-своєму. Розуміють тільки ту частину, з якою стикаються, яка лежить на поверхні. Або плутають гібридну війну з пропагандою. Якщо Україна відчула на собі всю повноту таких стратегії і тактики, то Європи стосувалася маленька їх частина, як-от фейкові новини та пропаганда.
Тепер збройний конфлікт є тільки частиною великої війни. Тому якщо з Донбасу і будуть виведені війська, то армія журналістів, каналів, блогерів, тролів і надалі продовжать війну проти нас. Ми акцентуємо увагу тільки на боях на Донбасі і трохи говоримо про анексований Крим, але обходимо мовчанкою і не реагуємо на віртуальну армію, яка воює у Львові, Києві або Харкові.
Ще одним елементом війни є тероризм. Раніше було прийнято вважати, що війна є безсиллям політики, а тероризм – безсиллям війни. Чимось ницим, єхидним і недостойним. Тепер же це повноцінний елемент війни, який використовують для дестабілізації ситуації всередині країни. За останні п’ять років в Україні відбулось в сотні разів більше терористичних актів, ніж за весь час незалежності. За повідомленнями Українського інституту дослідження екстремізму, у 2014 році щомісяця відбувалося в середньому 126 терактів, 2015-го – 108, 2016-го – 155, 2017-го – 124. І на цьому «фронті» перемир’я не підпишеш і не побачиш ворога перед собою.
Останній випадок у Саудівській Аравії це добре продемонстрував. Коли звичайні безпілотники пролетіли кілька сотень кілометрів і скинули кустарно виготовлені бомби на об’єкти нафтової галузі. Це спричинило стрибок цін на нафту на світовому ринку та завдало Ер-Ріяду збитків на мільярди доларів. Тепер, щоб завдати значних втрат ворогу, не потрібно вводити війська чи офіційно оголошувати війну. Тероризм перестав бути інструментом революціонерів і повстанців. Його почали використовувати як один з елементів війни. Так, в основному його використовують слабкі проти сильніших. Але Росія перетворила тероризм на один зі своїх інструментів ведення війни.
Якщо 20 років тому можна було легко сказати, що десь в Африці чи Азії якісь країни воюють, то зараз дедалі більше чуємо про випадки тероризму в Європі. Це також наслідок зміни підходів до війни. США вважаються мирною країною, хоча постійно перебувають у війні в тій чи іншій точці світу.
У ХХІ столітті більше людей гине від переїдання й аварій, ніж у військових конфліктах. І це теж треба розуміти, щоб інакше вибудувати роботу в суспільстві. Ставлячи на вершину бойові дії, ми не бачимо всього іншого довкола. Бойові конфлікти вже не є основним джерелом смертей і жертв. Куди простіше «зламати» якийсь водоканал і спричинити більше проблем в місті, ніж від обстрілу.
Кібератаки не несуть за собою бойового зіткнення. Але від них страждають тисячі людей, відбуваються обвали економіки. У класичному розумінні – це не війна і жертв ніби й немає. Але шкода не менша. Український уряд запускає цифрову державу під брендом «ДІЯ». Вона передбачає не тільки роботу з відкритими даними, але й збиратиме персональні дані всіх українців. Вона точно стане об’єктом кібератак. І якщо її зламають, постраждає значно більше людей, ніж від бойових дій на Донбасі.
Війна за газопровід також триває не перший рік. «Північний потік-2» та підписання нового контракту на транзит газу між Україною й Росією українці сприймають як щось окреме і не варте уваги. Час від часу про це говорять політики й експерти. Але це війна за ресурси, ресурси, які ідуть, зокрема, на фінансування бойових дій на Донбасі й утримання Криму. Від того, хто виграє в цій війні, залежатиме й ситуація на Донбасі і в Криму.
Потрібно перестати сприймати війну на Донбасі як найбільшу проблему. Це тільки частина великої війни, яка ведеться на різних рівнях і в різний спосіб. Питання Донбасу та Криму, інформаційної безпеки, попередження терористичних актів є на одному рівні і не повинні виставлятись у якомусь порядку пріоритетності ні для влади, ні для суспільства. Зосереджуючи свою увагу тільки на одній проблемі, ми уподібнюємося до подорожувальників уночі з ліхтариком – бачимо тільки те, що в межах світлового променя, але не звертаємо уваги на все, що перебуває поза ним.
Мир на Донбасі не припинить війни. Він зупинить бойовий конфлікт та збільшить тиск в інших місцях. Тому, говорячи про врегулювання ситуації на Донбасі, ми маємо пам’ятати не тільки про Крим, але й багато інших чинників війни. Ми можемо зупинити бої на Донбасі й підписати мирний договір хоч з чортом, але ми не зупинимо війни Росії проти нас незалежно від умов договору. Війна триватиме далі, просто замість пострілів будуть газові контракти, замість бомбардувань – блокування важливих об’єктів розгніваною чимось масою, замість вибухів – зламування рахунків та блокування роботи комунальних служб.
.
Подробнее читайте на 24tv.ua ...
