У нас є все: квартира, машина, гроші. Тільки дітей не вистачає. Тобі добре, двох маєш, каже Світлана. Їй і чоловікові Максиму за 40. Останні вісім років займаються бізнесом. Фінансові справи йдуть угору.

Але жінка ніяк не може завагітніти.

 Не буде того бізнесу кому передати, схлипує. Різні методи перепробували, та медицина безсила. Оце вирішили взяти дитя з інтернату. У Львові черга велика, то пригляділи 5-річну дівчинку з іншого міста. Звісно, хотілося б немовля, але вік уже не той. Важко буде.

Оформили документи й привезли дитину додому.

Днями зустрічаємося зі Світланою на вулиці. Розпитую про дочку.

 Повернули в інтернат. На другий день, як її взяли, повезли в брендовий магазин. Накупили одягу, іграшок, взуття. Малій таке й не снилося. Але ж дитина зовсім не хатня. Прошу помити посуд чи прибрати в кімнаті не слухається. Прямо відчувала, як вона мене ненавидить. Та і я її не полюбила. Довелося за місяць везти назад. Стрес страшний пережила. Але чоловік розрадив.

 Як?

 Кота купив. Породистого

Подробнее читайте на gazeta.ua ...