Уночі просинаюся від дивного холоду в роті. Спросоння мацаю руками щелепу. Так і є: замість переднього зуба дірка. Не можу повірити, але, схоже, зламав його уві сні. Про всяк випадок вмикаю світло.

Зуб лежить поряд на подушці. З останньою надією дивлюся в дзеркало. Картина страшна. Спересердя луплю по вимикачу.

"Боже, ще вчора я був поважною людиною. А сьогодні хто? Гопник. Що робити?" думаю.

Згадую плани на тиждень.

Зранку мав піти на сесію районної ради. Тепер лишуся вдома. Згодом передзвоню знайомим, розпитаю, що там було.

Завтра день народження. Маю виставляти могорич. "Переб'ються. В мене є поважна причина відмовити".

У середу урочистості з нагоди Дня перемоги. "Попрошу Олега піти, вирішую. Тільки хай не пояснює, бо засміють".

У четвер у меншої доньки батьківські збори в школі. Раніше жінка зухвало відповідала на пропозицію не навалювати на мене цю ношу:

 Збори які? Батьківські? То має йти батько.

Я схиляв голову і покірно йшов. Тепер настав мій час. Уявляю її реакцію, коли приїду в Черкаси без переднього зуба. Такий аргумент пересилить всі інші.

У четвер таки приїжджаю до міста. Записуюся до стоматолога. Іду після шістнадцятої години.

 Що можу вам сказати? резюмує лікар. У пеньку, що залишився, почищу канали й покладу ліки. Увечері може трохи боліти. Потім легко наростимо зуба. Є два варіанти лікування: швидкий і класичний. При швидкому відновимо зуб за кілька днів.

 А класичний? перепитую.

 Ліки мають лежати щонайменше два тижні. Потім видалимо нерви і лише потім наростимо. Завершимо ближче до кінця травня.

Кілька секунд вагаюся. Погоджуюся на класичний варіант. Такої тривалої відпустки я ще ніколи не мав.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...