Таксі "Шансон"? На Перемоги? Тільки прошу, без шансону! скоромовлю й буквально вриваюся із сумками й пакетами до темного салону з легким запахом цигарок і шипрового одеколону. Обшивка пропалена, але особливо вибирати не доводиться періщить дощ.

Розміщаю речі й ще раз уточнюю маршрут. Водій тверезий, на кісточках пальців витатуювані літери й персні. Зайве не балакає, акуратно їде. Чудовий.

У дешевших службах вільних автівок нема. Удвічі дорожчі приїздять завжди. Не зекономлю, зате буду спокійніша. Київське таксі лотерея.

Пригадую, як на машині з шашечками годину добиралися додому з Либідської. Водій не повірив навігатору, повернув, де не можна було, й завіз нас на Позняки. Там дві суцільні удруге порушувати не хотів. Міста не знав, тож каталися цілу годину.

Навіщось розказую про це таксистові. У дзеркальці заднього огляду бачу, як він емоційно зводить брови. Раз по раз вставляє:

 Попадалово.

Цілком погоджуюся.

Ще якось мене під будинком півгодини не випускали з автівки. Їхала з УЗД-обстеження, з дуже вагітним животом. Водій переконував, що кесарів розтин то хула на Бога. Я стинала плечима до чого тут я? Та й Бог не заперечує медицини. Вийти не могла заднє сидіння було заблоковане переднім кріслом. А він ще мав аргументи. Звільнилася, коли збрехала, що має він рацію. Отримала подарунок брошуру московської церкви.

 Тож мені повезло, що ви справжній таксист, підводжу риску.

 Да какой из меня таксист, девушка? зітхає мій попутник. Вы заглянули молодая, красивая, у меня свободное время. Как не подвезти? Но музычку я врубаю, вы не против?

І ми під'їжджаємо до під'їзду під гітарний перебір "Судьбы-злодейки".

Подробнее читайте на gazeta.ua ...