Висидіти цілий день в інституті було вище моїх сил. Якщо в розкладі мав три пари, тікав з останньої. Якщо чотири брав паузу посеред занять. У буфет ходив не на перерві, як усі, а під час прогулу.

Страшенно не любив стояти в черзі.

Якось тікаю зі старослов'янської. У буфеті ніякої черги. Можна від пуза наїстися на карбованець. ­Замовляю дві котлети, салат із буряка, булку й чай. Чекаю, коли буфетниця назве суму.

 Для тебе безплатно.

Я усміхаюся. Розумію, що дівчата сьогодні в гуморі. Коли з'їдаю, підходжу до каси.

 Пожартували й досить. Скільки з мене?

 Сказано, безплатно.

Вдовольнившись ефектом, дівчата розкривають таємницю.

 Сьогодні іменини в старого слюсаря. Він не має родини. Вирішив зробити подарунок усім студентам і протягом дня годувати їх безплатно.

Новина ще шумить у голові, коли ­зустрічаю на сходах однокурсницю ­Тетяну.

 Танька, бігом у буфет. Там їсти на дуригу дають!

Тетяну не треба довго вмовляти. Вона другий день без грошей. Сідаємо за столик. Крім нас, у буфеті ще кілька студентів-прогульників. Милуюся, як подруга уплітає свою порцію.

 Юр, а в тебе не буде позичити 5 рублів до Шполи доїхати? запитує.

Звісно, буде. Я теж хочу бути щедрим. Даю їй омріяну "п'ятірку". Тетяна кладе не до гаманця, а просто на стіл. Поволі випиває каву. Шукає очима серветку, аби витерти руки. Раптом бере щойно позичену п'ятірку й витирає нею. Зіжмакує і кидає в тарілку. Я німію. Переборюю себе й відношу на стіл із непомитим посудом.

Дорогою дівчина розповідає, як вивчила філософію. Я не стримуюся:

 Ти гроші в мене позичала, аби руки ними витерти?

Подруга судорожно дістає гаманець. Марно шукає купюру. На її обличчі жах. Я біжу до столу з немитим посудом. Пізно. Грошей немає. Вертаюся, як побитий собака. Сьогодні ми славно пообідали. І головне майже безплатно.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...