Вагон зупиняється на котрійсь зі станцій з одним ліхтарем. Чути вереск:  Молодежь ХХІ века, всегда и везде мы добьемся успеха. У-у-у! Провідниця шикає, на пальцях пояснює, у плацкарті багато дітей.

 Окей, мать! лунає чиєсь басисте, і браві молодики заскакують у напівтемний вагон.

Закидають на треті полиці велосипеди над сплячими людьми. Не зовсім вдало, бо із гуркотом падають колеса.

 Вашу мать! зривається зі сну дядько на другій полиці.

 Миру мир, войны не нужно, наш отряд зовется "Дружба", каже хлопчина у пластиковому шоломі. Решта велосипедистів заливисто регочуть.

 Чорт-і-що! відгаркується з нижньої полиці дядькова пасія.

2 год. тому вона робила зауваження молодій парі з наплічниками. Ті зайшли до вагона з пивом. Тітку обурив перегар.

Три відсіки плацкарту ближче до туалету зайняли малолітні спортсмени. Поверталися з тренувань на Світязі. Їхні тренери засіли за пиво. Тітка 2 год. у їхній бік крутила носом. Ахала-охала. Пиво залишилося недопитим.

Велосипедисти до ранку не склепили очей. Часом вибухали реготом. Тоді за ними починав плакати котрийсь із малюків.

 Вагон общий, всем надо ехать. Мамаши, простите! час від часу вступався за компанію хлопець у шоломі. Додавав:

 Зато не бухаем, пьем газировку. Мы ребята-кока-кола, жить не можем без прикола.

На ранок у всіх квадратні голови. Поспати не вийшло.

 Алкаші чим хороші напилися і сплять! голосно обурювалася тітка в черзі до туалету.

 Ненавиджу кока-колу, написав хтось на запітнілому вікні.

Дядько з другої полиці тим часом тихенько відкорковував пиво. Пасія не перешкоджала.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...