2018-11-12 13:46 |
Сучасні люди забувають, що в таких справах, як створення нових держав, вирішальну роль відіграє не лише внутрішні умова, а геополітика, велика...
Сучасні люди забувають, що в таких справах, як створення нових держав, вирішальну роль відіграє не лише внутрішні умова, а геополітика, велика гра. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новости Украины – From-UA розповів український історик, професор Ярослав Грицак.
За словами нашого співрозмовника, Перша світова війна була початком найгірших і кровопролитних конфліктів.
«Є підрахунки, що жертв після 18-го року було більше, ніж за період всієї війни. Тим більше, що це все не зупинилося, далі був радянський терор, голод 33-го року, репресії з 37-го року. І я поділяю тезу тих істориків, що насправді треба говорити про конфліктну війну 20 століття, які тривала від першої війни аж до кінця другої війни 1945 року. Парадоксом нашої історичної пам'яті є те, що в цьому контексті у нас історична пам'ять про Першу мирову зникла взагалі, ми пам'ятаємо те, що сталося пізніше, тому що рівень терору і кровопролиття був набагато вищий», - каже історик.
За словами експерта, те, що робилось у 1914-1918 роках, було винятково важливим для майбутньої України.
«Я би так сказав, вживаючи метафору, що якщо б нації мали паспорти, то в українському випадку під датою народження стояла б Перша світова війна і революції, тому що ми не маємо забувати, що революція проходила в умовах Першої світової війни. Тобто, умовно кажучи, всі держави українські, які були включно з ЗУНР, вони виникали в тіні Першої світової війни. Це дата їх народженні, і ми забуваємо цей факт, що Україна народилася у вогні насильства і революції, тому вона має родові плями цього насильства, які далі у нас присутні», - каже Грицак.
«Один американський колега зауважив мені, що найвищий рівень корупції у тих суспільствах, які пережили такий кривавий досвід насильства — це арабський світ, Палестина, Лівія. Ми повинні розуміти, що Україна в першій половині 20 століття була великою територією, де сходились інтереси великих світових потуг. Тут вирішувалось їхнє протистояння, хто мав контроль над Україною, той мав кращий шанс на виграш. Але через те українцям прийшлось заплатити дуже високу ціну. Це те ж саме, що зараз є у Палестині: невелика територія, яка має вплив на світову політику», - додає історик.
Ярослав Грицак звертає увагу на два висновки, які з цього випливають.
«Перш за все, ми забуваємо, що в таких справах, як створення нових держав вирішальну роль відіграє не лише внутрішні умова, а геополітика, велика гра. Якщо б німці виграли війну у 1918 році, а до цього йшло, то Україна би сталася як держава. Натомість перемогла Антанта, а Антанта сприймала Українську державу як пронімецьку силу, тому вона була покарана, що далі згоду на розподіл її Росії і Польщі. А друга річ є та, що Україна має якомога швидше тікати з цієї зони геополітичного конфлікту, вона має перестати бути Палестиною Східної Європи. А вихід один — вступити в більший союз під парасольку Європи і НАТО», - пояснює експерт.
«Україна не може бути нейтральною, треба забити про ці наївні уяви, тому що досвід показує, що ми були і досі залишаємось у зоні геополітичного розколу. Нам треба негайно вийти, а вихід один — приєднавшись до великого союзу. З Росією у нас вже, на щастя, не вийшло, ця сторінка закрита. Єдиний союз — це шлях на Захід, але цей союз вимагає величезних радикальних реформ. На жаль, цих реформ немає, тому ми й далі залишаємося під знаком питання, ми й далі залишаємось не в пеклі, а в такому чистилищі, у передбаннику, умовно кажучи. І це те, про що нам мав би нагадати досвід Першої світової війни», - додає співрозмовник видання.
Подробнее читайте на from-ua.com ...
