Автобус кружляє полями Фландрії. Їдемо із Бельгії в Голландію. Акуратні поля з рівчаками для відводу води, вітряки, гладесенькі дороги й острівці лісів. Раптом серед поля виринає морська баржа, навантажена контейнерами.

 Це канал Схелде Рейн, пояснює Том. Канал нижче рівня землі, й вам здається, ніби баржа суне просто полями, усміхається.

Том бельгієць, який тримає ферму на Черкащині. Основний бізнес родини склади в порту Антверпена. Томів дід був фермером. Коли почали розбудовувати порт, довелося продати землю. Батько Марк став успішним бізнесменом.

 Дивіться, яка жирна земля, говорить Том. Аж блищить на сонці.

Перед цим ми були в порту. Бельгійці показували склади з хімією, труби і ємності. Але радості в голосі не чулося. А в полі інша справа. 10 поколінь їхніх предків трудилися біля землі. Фламандців ніби магнітом тягне до села.

 Подивіться, які бички! Кожен із них заважить на 1200 кілограмів, каже син.

 Цей фермер вирощує 50 тисяч тонн цибулі, говорить батько. Продає її по всьому світу.

Бельгійці привезли з України цілу делегацію. У перший день водили нас Антверпенським собором, будинком Рубенса. Наступного дня був дощовий Гент із фортецею хрестоносців. Потім сонячний Брюгге з каналами і човнами.

Від зустрічей і вражень злегка втрачаю відчуття реальності.

 Як собі хочеш, телефонує увечері дружина. Але одразу після повернення їдемо в Лісове. Треба наносити батькові дров, відкидати сніг і зварити їсти. Та й у тальнівській хаті мусиш прибрати.

В останній день закуповуюся знаменитим бельгійським шоколадом. Попри дощ їм смачнюче морозиво "Australian". Марк везе нас автобаном у брюссельський аеро­порт Завентем.

 Сподобалося тобі в Бельгії? питає.

Я ствердно киваю головою.

 А хотів би тут лишитися?

 Ні, кажу. І згадую про Тальне.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...