Біла "Тойота" паркується на бруківці перед вікнами банку в зелених ролетах. Чітко у свіжу купу листя. І воно злітає в повітря. Ти шо робиш? кричить з іншого боку тротуару двірник у фіолетовій куртці.

Летить із широкою лопатою навперейми до машини. На бруківці від ранку він назгрібав із десяток невеликих куп.

Я клієнт банку, відчиняє дверцята чоловік у жилеті, від хвилювання поправляє окуляри на переніссі. На сидінні праворуч під склом перелякані очі його пасажирки.

Мене ваші гроші не волнують, трясе лопатою двірник. Я на своєму місці.

У невеликому продуктовому магазині поряд марно намагаюся відшукати притомний перець овочі зморщені ­й ­покручені. Біла цибуля пустила соковиті пагони. Жовту треба намацувати у ящику з лушпинням майже вся напівзогнила.

У того, як його. . . Ну, той, котрий із тим оце, доки ще той не пішов, поряд бабця щось розповідає високій дамі в капелюшку. Обоє копирсаються в ящику з часником. Шукають головки щонайменші. Часник давно сягнув за 100 гривень. Ну, той, що з Черновецьким. Обнародовав свої багатства.

Очевидно, мова про електронні декларації. Бабці здається, що я зацікавилася. Бо хапає мене за рукав. Пручатися не виходить, затиснута між стелажами.

Кажуть, там пару мільйонів, вона застигає з підтиснутими губами, А може, й десять! Може, й більше.

Доларів, бовкаю на автоматі, перебираючи морщений перець.

Та де, вона махає рукою й утаємничує мене. Гривень.

Ой, жіночко, на обличчі дами в капелюсі жодної емоції. Не хочеться вас розчаровувати. Не хвилюйтеся, вони там на своєму місці. А вам ось головка ціленька.

На касі бабці пробивають часник, печиво "Марія", найдешевший спред.

У нього там на пару мільйонів гривень, бабця все ще намагається отримати вдячного слухача. А може, доларів.

Слєдущій, байдуже каже касир. Він на своєму місці.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...