Донька відвідує арт-заняття вихідного дня, ініційовані відомим бізнесменом. Малечу 46 років водять до музеїв, навчають творити, ставитися критично до мистецтва, всебічно розвивають. На малюванні навіть фарби безкоштовно.

Часом дітвора так захоплюється, що не встигає всього за дві години заняття. Батьки сумирно чекають під дверима.

 Мой Вальдемарчик очень сильно поднял в группе свой творческий потенциал, заявляє мама в пальті з хутряним комірцем. Їй нудно мовчки підпирати стіни. Шедевры рисует дома, дедушка готовится продавать.

Батьки посміюються. Мама б'є себе в груди:

 Я правду говорю! К моему папе друг из Цюриха приезжал, с аукционами связан. Увидел большой талант у сына. Ну а что вы хотите, мы с трех лет на все развивашки на районе записаны. Мы в ребенка очень сильно вкладываем.

 Ну… Ми всі вкладаємо, скептично кривить губи мама в червоному. Але, щоб ви знали, після трьох уже пізно. Почитайте японські методички. Ми в ясла за вальдорфсько-штайнерівською системою з двох пішли. Тому Христинка майже дитя-індиго.

 Вальдемарчик в девять месяцев кошку "кс-кс" звал, парирує комірець.

 Ха! У Христі перше слово було "диск", а не "мама", не вгаває опонентка. Отут дійсно рівень видно.

Хутряний комірець демонстративно відвертається до стіни. Нарешті двері відчиняються. З-за спини куратора Надії визирають перемазані фарбою діти.

 Ну як там Глєб? Справилась Христинка? Вальдемарчик мой молодец? А як нині Стася? Дима? Соня? наперебій запитують батьки.

 Всі дітки чудові, великі молодці! сміється Надія. Всі намалювали теля з чотирма ногами.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...