У театрах на Бродвеї успішні вистави йдуть місяцями, а найкращі роками. І щовечора публіка, яка дорого заплатила за квитки, бачить на сцені найвищий клас. У наших театрах успішні вистави йдуть раз чи двічі на місяць.

Тож артисти можуть спокійно і не поспішаючи насолоджуватися тріумфом.

Те саме у футболі. Команди найсильніших європейських чемпіонатів проводять за сезон до 60 матчів із повною віддачею. Виходять на поле по два, а то й по три рази на тиждень. Інакше ніяк глядачі заплатили за квитки. У нас же футбольні команди всіх ліг від вищої до аматорських грають раз на тиждень, причому не завжди на одному рівні. І це проходить. Після успішної гри герой матчу може розслабитися і кілька тижнів відпочивати. Знає, що все одно вийде в основному складі. Та й сама інтенсивність гри в нашому чемпіонаті набагато нижча суцільні зупинки. Куди поспішати?

Тому українські футболісти, потрапивши до чемпіонатів Німеччини, Іспанії, Англії і навіть Туреччини, лише в перших матчах грають на високому рівні. Потім здуваються. Або травмуються через ту ж нездатність витримувати високу інтенсивність гри двічі на тиждень. Як наслідок прощавай місце в "основі". Типової долі українців за кордоном уникнути зміг лише Андрій Шевченко. Виняток підтверджує правило.

Наші футболісти більш-менш регулярно грають лише в європейських чемпіонатах середнього рівня Бельгія, Греція, Польща, Угорщина, Чехія або в нижчих лігах топ-турнірів. Але й там далеко не всі витримують і повертаються до України, де знову стають "зірками".

Що з цим робити? Є два варіанти або підвищити рівень чемпіонату України, що навряд чи реально в найближчий час. Або відправляти здібних гравців за кордон зовсім юними, доки тут не зіпсувалися. Це теж не дуже реально. Бо наш дитячий футбол є копією дорослого. А значить зовсім не той вид спорту, який у Західній Європі зветься футболом

Подробнее читайте на gazeta.ua ...