Чоловік у тужурці з вишивкою логотипу нашого супермаркету сортує побиті мандарини. Ті, в яких пальцем намацує заглибини, кладе в целофанову торбинку. Які вже майже чавляться в лотки з наклейкою "50%".

 Оце проведеш через касу, віддає торбину хлопцеві в такій же тужурці. Восьме на носі. Готовся, салага.

 Нема вже такого свята, дядя Коля, дружньо плескає його по плечу колега. Ну нас же не поздравляли в фєвралє, то ми чого?

 Ага, бурчить дядя Коля. Бабам на касі піди розкажи, що восьмого марта нема.

На касі сидить продавщиця Віта. Пробиває пляшку молока, консерви, лоток яєць. Не відриваючи погляду від товарної стрічки, киває убік:

 Щось про нас уже говорять, чуєш, Вєра?

 Ага! Вітати, напевне, будуть.

 А ви по скільки вихователям складалися? торкає мене за рукав мама 3-річного Мирона. Наші діти однолітки, але ходять у різні садки. Стинаю плечима, кладу алюмінієвий розділювач поміж однаковими йогуртами.

 Треба було з вами в садок іти! резюмує вона. Бо ми ще й стіл накриваємо.

 Да, вже почалися ікра, горошки-майонези, крабові палички, підхоплює Віта. Так само не відводить від стрічки очей. Разом із чеками вручає нам по листівці з написом "Зі святом весни!".

Розміщую її на поштовій скриньці в під'їзді. Буду виносити сміття заберу.

 О, вже пора! зауважує картку сусід і несе до смітника засохлу ялинку в дощику.

 Привітали, називається! у вівторок прибиральниця змітає на совок дві пригорщі голок і листівку.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...