фото показано с : 24tv.ua

Жахлива трагедія, яка днями шокувала багатьох. В Переяслав-Хмельницькому на Київщині поліцейські поцілили з рушниці в голову п'ятирічному Кирилу Тлявову. У дитини було мало шансів вижити після такого страшного поранення.

Через кілька днів хлопчик помер.

Особливого цинізму цій історії додає те, що трагедія сталася напередодні Дня захисту дітей. Ось так у нас захищають дітей ті, хто отримує зарплатню, щоб дбати про нашу безпеку.

Але поставмо питання, скільки шансів у наших дітей не стати жертвою озвірілого правоохоронця? Адже випадок у Переяслав-Хмельницькому – це ж не перша загибель дитини від руки копа. Дев'ять років тому сталася інша трагедія, яка дуже нагадує цей випадок на Київщині.

В цих двох історіях так багато збігів, які показують, що за всі ці роки в системі МВС майже нічого не змінилося. Дев'ять років тому в Києві у будівлі Шевченківського райвідділку міліції вбили студента коледжу імені Макаренка Ігоря Індила.

Судові інстанції досі достеменно не встановили причини смерті Ігоря Індила

Коли про це стало відомо, керівництво міліції почало виправдовуватися, мовляв студент сам напився, сам впав на підлогу у відділку і сам помер. Згодом, виявиться, його просто сильно штовхнули об стінку головою міліціянти.

Порівняйте ці виправдання з першими заявами поліції по випадку в Переяславі. Один в один. Адже в Переяславі правоохоронці спочатку теж стверджували, що 5-річний Кирило гуляв на вулиці, сам послизнувся, впав та розбив голову.

І тільки, коли хлопчику через шість годин лікарі зробили рентген, з'ясувалося, що йому в голову потрапила куля. Лише після цього почались пошуки того, хто ж міг зробити цей постріл. Таким чином й вийшли на слід п'яних переяславських копів.

Отже, коли дитина потрапляє в біду, ми вже не можемо вірити офіційним заявам правоохоронців, правда ж? Нам ще треба пересвідчитись, говорять вони правду чи може щось придумують, аби захистити своїх.

Загиблий Кирило Тлявов

Бо навіть після того, як стало зрозуміло, що зробили поліцейські в Переяславі, прокурори спочатку кваліфікували їхні дії за статтею 128 Кримінального кодексу. Як необережне тяжке тілесне ушкодження, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Максимальна відповідальність за цією статтею становить лише два роки обмеження волі. При чому, обмеження волі, це навіть не тюрма, це не позбавлення волі. Обмеження волі – це проживання та робота у виправному центрі в своєму місті.

Відтак, пам'ятаєте, прокурори спочатку навіть збиралися просити суд відпустити цих двох переяславських поліцейських, які вистрілили в дитину, під домашній арешт. Під домашній арешт, уявляєте? І тут нічого нового, адже дев'ять років тому прокурори так само просили не саджати двох міліціянтів, винних у смерті студента Індила.

Замість вбивства чи завдання тяжких тілесних ушкоджень їм висунули обвинувачення за статтею перевищення влади, за якою вони, зрештою, отримали невеликі умовні терміни.

І тут ще один збіг в цих двох історіях. Дев'ять років тому, підозрюваним у вбивстві студента Індила в Києві був лейтенант Приходько. Сьогодні ж один з двох копів, що вистрілили в дитину в Переяславі, теж лейтенант Приходько. Тільки, київського міліціянта звати Сергій, а переяславського – Іван.

Такий збіг – ніяка не містика. Такий збіг – це система. Адже київський лейтенант Приходько після смерті студента Індила навіть не втратив роботу. Отримавши умовне покарання він успішно переатестувався в новій поліції й знову працює з підлітками в Шевченківському райвідділку Києва. Ба більше, він навіть отримав підвищення в званні, з лейтенанта ставши капітаном, а потім майором.

Його тезка з Переяслава Іван Приходько теж успішно перейшов у оновлену поліцію. Тільки переатестацію йому все ж таки не вдалося пройти і він був звільнений за професійну невідповідність. Та вже через кілька днів він поновився на роботі завдяки рішенню суду.

Так само його колега, інший переяславський стрілець сержант Петровець не набрав на тестуванні навіть мінімальної кількості балів. Втім, теж через суд повернувся в поліцію.

Іван Приходько та Володимир Петровець

І ось чим це все закінчилося – смертю дитини. Тому що вся реформа поліції здебільшого виявилася фікцією. За тонким фасадом з красивої патрульної поліції, на місцях залишилася більшість старих міліцейських кадрів, які звикли брати хабарі, "кришувати" тіньовий бізнес, катувати затриманих, і безкарно вбивати людей.

Тому що така система дуже вигідна владі, і особливо міністру внутрішніх справ. Тому що скомпрометованими і нездарними співробітниками легше управляти.

Бо саме такі зашкварені кадри, які висять на гачку посадової невідповідності, готові виконувати будь-які вказівки начальства і брати участь в незаконних схемах заробітку.

Тому й провалив міністр Аваков реформу поліції та повне оновлення цього відомства. Тому й тримається він за посаду, бо ніде, в жодному бізнесі, ти не матимеш таких заробітків й такого впливу одночасно, як в МВС.

Відтак, замість відставки – ми чуємо зухвалі заяви Авакова, що він і далі працюватиме. А замість звільнення поліцейського керівництва – ми бачимо кадрові перестановки. А замість покарання винних копів – спроби прокурорів їх відмазати.

Ну, а відтак, будьмо щирими: в такій системі нова трагедія за участі поліцейських – це лише питання часу. Мені дуже б хотілось помилятися, але коли система не міняється, помилитися з прогнозами складно.

+Відео.

Подробнее читайте на 24tv.ua ...