Після робочого дня забігаю в наш невеликий супермаркет. Яблука, огірки, хурма все у великих ящиках. Із цінниками тут вічні нерозуміння. Апельсини двох сортів менші й яскравіші, більші й жовтіші.

Одні дорожчі, другі дешевші. Що скільки коштує як завжди, без допомоги не розібратися. Кличу продавців.

Хлопчина із фірмовим бейджем крутить у руках по апельсину, міркує. Напевне, зараз піде по "старшого". Але ж ні.

 Оце Єгипет! видає. А ось ці, українські, дорожчі.

Мені недивно, я ж з агровидання. Те, що українські дорожчі, анітрохи не дивує. Напевне, й кисліші. На початку літа так само українські помідори коштували дорожче, аніж турецькі. А якістю значно поступалися.

 Оці українські, так? уточнюю швидше, аби визначити сорт. Очевидно, бо й шкірка товстіша, і не така яскрава. Фрукти явно виросли в теплиці, сонячний день продовжено штучно. Що там по вітамінах? Узяти єгипетські чи підтримати національного виробника?

 Іменно! не моргає хлопчина. Десь на Троєщині вирощують, точніше у теплицях на Драйзера.

 Короче, Мітя, не мороч людям голову! обрубує його кремезний чоловік із таким же фірмовим бейджем. Ставить ящик із бананами мені під ноги.

 А банани в нас із Житомира, дєвушка. Яка ви наївна!

І вони обоє, реготнувши, зникають у підсобці. А мені не смішно, я ж із агро. Нещодавно полуницю почали вирощувати в Одесі просто на даху Нового Ринку в них там бджоли над квітами кружляють, аби запилення були максимально природні, гідропоніка, високі технології, своя атмосфера. Або он на Київщині розводять осетрів, доять захмарної ціни чорну ікру із рибин-альбіносів. Апельсини з Троєщини? Господи, та елементарно.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...