Якби не некрологи, ми вже давно закрилися б. У нас більшість газет на цьому виживають. Звичайний коштує 100 доларів, з портретом 250, розповідає американець Девід. Він журналіст. Пише некрологи з 2014 року.

 Моя перша стаття була про Ендрю, який зубами піднімав відро води, каже колега. Помер на зимовій риболовлі. Відчував, що скоро його не стане. У телемагазині замовив диван, який перетворюється на труну.

Саманті довго не могли поставити правильний діагноз. Знала, що більш як пів року не протягне. Звільнилася з роботи і поїхала в Бразилію на карнавал. Перед смертю розіслала запрошення на власний похорон.

Старого Кевіна всі у місті недолюблювали, бо труїв сусідських котів. Сам одружений не був, але за гроші посватав понад 50 пар у Нью-Джерсі. Тепер дехто готовий 500 доларів платити, щоб написав йому прижиттєвий некролог. Я за таке не беруся, забобонний.

Коли я готувала некрологи для газети, в редакцію зателефонувала 69-річна Анастасія Павлівна з Київської області. Розповіла, що важкохвора.

 За місяць-другий помру, але хочу залишити по собі слід, казала у слухавку. Просила у некролозі розповісти, як молодою вагалася, за кого йти заміж. Андрій син тракториста, Володя племінник сільського голови. Обрала першого, хоч був бідний. Він за кілька років хату побудував. Овдовіла два роки тому. Купила для нас обох місце на кладовищі.

Домовилися, як відійде у засвіти, отримаю повідомлення від її доньки. За кілька тижнів надходить sms. Співчуваю і ставлю некролог у наступний номер. За годину до здачі у друк дзвінок:

 Некролог уже вийшов? Можна купляти газету? чую у слухавці жвавий голос Анастасії Павлівни. Не ображайтеся. Хотіла побачити, як мою смерть сприйме Володька. Він тепер теж удівець. Мені здавалося, що між нами іскра. А він почав іншу в гості водити

Подробнее читайте на gazeta.ua ...