2021-12-17 20:02 |
Коли ми замовляємо в інтернет-магазині три пари штанів, маючи намір дві з них відправити назад, ми по суті дві нові речі викидаємо, пише у своєму блозі на НВ Тетяна Ворожко, українка, журналістка, яка живе у США.
Коли миВ замовляємо в інтернет-магазині три пари штанів, маючи намір дві зВ них відправити назад, миВ поВ суті дві нові речі викидаємо,В пишеВ у своєму блозі на НВ Тетяна Ворожко, українка, журналістка, яка живе у США.
Коли яВ росла вВ Радянському Союзі, нова сукня чиВ светр уВ мене з'являлися раз на рік. Здебільшого мій гардероб був таким самим, як і в інших дітейВ - радянська текстильна промисловість різноманітністю неВ славилася. УВ 90-х роках, зВ появою човникової торгівлі, вибір став ширшим, але навіть заВ дешеві турецькі чиВ китайські речі доводилося віддавати значну частину зарплати.
УВ США мені важко пояснити, щоВ вВ середині 90-х і наВ початку 2000-х, незважаючи наВ те, щоВ яВ працювала спочатку репортером найбільшої газети, аВ потімВ - журналісткою таВ сценаристкою популярного телевізійного шоу, купівля нового пальто чиВ взуття була для мене великою подією. Дозволити яке собі яВ могла неВ часто. ТаВ йВ робити цеВ доводилося, зазвичай, на відкритих ринках, приміряти, стоячи наВ картонці, таВ приймати рішення про купівлю під сильним психологічним тиском продавців. Про повернення неВ могло йтисяВ - як мінімум для мене.
Тому коли моя купівельна спроможність зросла і з'явилося більше можливостей, особливо після переїзду доВ США вВ 2007 році, яВ пережила період стрімкого поповнення гардеробу. Купувала якВ уВ торгових центрах, повертаючись із трьома-п'ятьма речами заВ раз, так і в Інтернеті, замовляючи зВ таких далеких країв, якВ Малайзія, Китай та Ізраїль. Але вже кілька років, якВ яВ повернулася доВ тогоВ ж стилю покупок, щоВ був уВ моїх батьків, коли яВ росла: купую не більше півдюжини нових речей на рік, тільки те, щоВ мені потрібно, і вВ магазинах. При цьому більше неВ купую дешевий одяг брендів, щоВ спеціалізуються наВ так званійВ В«швидкій модіВ».
УВ цьому яВ значно відрізняюся від середньостатистичного американця, який купуєВ 68 предметівВ гардеробу на рікВ - приблизно вп'ятеро більше, ніж уВ 1980 році. Більшість із них майже неВ носиться: американці, які брали участь вВ одномуВ дослідженні, виявили, щоВ 82% своїх речей вони жодного разу за рік неВ одягли. За іншимиВ оцінками, доВ 20% одягу взагалі ніколи неВ використовується. І, заВ деякими підрахунками, наВ одного жителя США припадає 37В кг текстильних відходів на рік.
Ось причини, чому яВ неВ хочу брати участь уВ цьому божевіллі таВ повернулася доВ моделі шопінгу 20-го століття.
АВ виВ бачите цюВ моду?
Великою модницею я ніколи неВ була. Однак у ті далекі часи, коли мода змінювалася раз наВ сезон, яВ певного моменту починала бачити тренди і купувала щось актуальне. Тепер, коли виробники одягу випускають нові колекції майже щотижня, для мене все цеВ перетворилося наВ шум. Можливо, яВ просто старію. Але подумайте: навіть якщо виВ витрачаєте час і гроші, щоб залишатися вВ тренді, хто взагалі знатиме, щоВ цей смішний жилетВ - писк моди середини грудня? Схоже, щоВ мода, яка раніше диктувала людям різного віку, щоВ носити, перетворилася наВ захоплення підлітків, які впливають один наВ одного уВ соцмережах. ЯВ неВ бачу зміни модних тенденцій наВ вулицях. Люди носять те, щоВ носять. ЯВ сумніваюся, щоВ багато хто вВ принципі прагне залишатися модними, купуючи чергову футболку в Інтернеті. ЯВ неВ стежу за інфлюенсерами вВ Instagram і вимикаю рекламу продуктів уВ своїй стрічці FacebookВ - уВ мене достатньо проблем із контролем своєї тяги доВ цукру.
В«Швидка модаВ» руйнує довкілля
Постійне придбання таВ викидання речей створює величезний тиск наВ навколишнє середовище. Про вклад швидкої моди вВ деградацію екології останнім часом став говорити багато хто. Ось кілька фактів із дослідження Програми ООН зВ навколишнього середовища таВ Фонду Еллен МакАртур,В опублікованихВ Світовим банком:
Щорічно індустрія моди використовує 93 мільярди кубометрів води- достатньо, щоб задовольнити потреби п'яти мільйонів людей.
Близько 20% стічних вод повсьому світу надходить від фарбування таобробки тканин.
Із загального обсягу волокна, щовикористовується для виготовлення одягу, 87% спалюється або утилізується назвалищі.
Індустрія моди є джерелом 10% щорічних глобальних викидів вуглецю- це більше, ніж усі міжнародні рейси таморські перевезення разом узяті.
Щороку вокеан скидається півмільйона тонн пластикового мікроволокна, щоеквівалентно 50 мільярдам пластикових пляшок.
ДоВ речі, пожертвування благодійним організаціям неВ надто допомагає. Лише невелика частка старих светрів або взуття знаходить нового власника,В пише виданняВ Treehugger, щоВ спеціалізується наВ екологічних темах. Річ у тім, щоВ пропозиція значно перевищує попит: 28% американців колись жертвували одяг і лише 7% жителів країни його уВ них купувалиВ (заВ даними заВ 2018 рік).
НеВ дивно, щоВ наВ 7,7 мільярда людей наВ Землі щорічно виробляється понадВ 100 предметів одягу. Африканські країни просять Захід більше неВ надсилати їм свої старі речі -В вони хочуть розвиватиВ власну текстильну промисловість і неВ займатися чужими відходами, якіВ руйнують їхнє довкілля. Переробка одягу теж неВ вихідВ - уВ США уВ 2018 році було перероблено лишеВ 14,7% використаного текстилю.
Думаю, щоВ навіть якщо світова індустрія моди візьме паузу наВ 10 років, людству все одно буде щоВ носити. ЦеВ дасть час наВ те, щоб розсортувати вже зроблені речі таВ хочаВ б частину їх зносити.
Рабська таВ дитяча праця
Починаючи зВ 1980-х років, більша частина текстильного виробництва перемістилася доВ країн зВ низькою вартістю робочої силиВ - Індії, Китаю, Бангладеш, Камбоджі та В'єтнаму. Сьогодні лишеВ 2% одягуВ виробляється уВ Штатах порівняно зВ 95% уВ 1960 році.
УВ США та інших промислово розвинених державах майже зникли робочі місця у цій галузі, але, схоже, щоВ людям, які їх отримали у бідних країнах, щастя цеВ неВ принесло. ЗгідноВ зі звітомВ Міжнародної організації праці, близько 42% усіх працівників світової текстильної промисловості майже чиВ взагалі неВ мають соціального захисту, аВ 29% живуть уВ злиднях. Багато хто зВ тихВ 24,9 мільйонаВ людей, які в різних частинах світу займаються примусовою працею, роблять цеВ вВ текстильній промисловості. Організація Fashion Law, щоВ спеціалізується наВ галузевих дослідженнях,В підрахувала, щоВ збільшення заробітної плати індійських робітників вдвічі дозволить їм вийти з бідності і при цьому додасть лише 20 центів до ціни футболки. Існують такожВ дитяча працяВ таВ небезпечні умови праці. УВ 2013 році уВ Даху, Бангладеш, під завалами заводуВ загинули 1138 працівників. Коли текстильники протестували зВ вимогою підвищення зарплати вВ Камбоджі,В трьох зВ нихВ застрелила поліція.
В«ТаВ хоч доларВ»,В - сказалаВ б я, якби компанія запитала мене, чиВ можу яВ заплатити наВ 20 центів більше заВ футболку, щоб працівники вибралися зі злиднів. Проте мене неВ питали, аВ зробили якВ споживача співучасницею цієї трагедії.
ЗВ купівлею одягу в Інтернеті теж покінчено
УВ мене був досить успішний досвід купівлі суконь для телевізійних ефірів вВ одному британському магазині. Проте майже щоразу, коли яВ замовляла щось в іншому місці, цеВ доводилося повертатиВ - не підходив розмір, колір був зовсім неВ таким, якВ наВ фото, або якість залишала бажати кращого. ЯкВ показалоВ розслідування,В проведене журналомВ Атлантик, уВ США багато зВ того, щоВ миВ повертаємо поштою, вирушає прямо наВ сміттєспалювальний завод, звалище або утилізується уВ якийсь інший спосібВ - компаніям просто неВ вигідно оформляти повернення і знову виставляти річ наВ продаж. Коли миВ купуємо три пари штанів, маючи намір дві зВ них відправити назад, миВ поВ суті дві нові речі викидаємо.
Якщо замислитись, тоВ магазиниВ - ідеальне місце для купівлі одягу. ВиВ можете доторкнутися доВ тканини, побачити її справжній колір, подивитися, якВ ви вВ цьому одязі виглядаєте, аВ якщо річ вам неВ сподобалася, неВ потрібно їхати наВ пошту. ЯВ неВ знаю, якВ американці, які вважали шопінг відпочинком, дійшли доВ того, щоВ стали віддавати перевагу поїздці наВ пошту походу доВ магазину.
Є щеВ дві менш відомі переваги шопінгу вВ магазинах. По-перше, виВ можете бути впевнені, щоВ заплатите такуВ ж ціну і побачите ті самі предмети, щоВ йВ решта. По-друге, найімовірніше, речі, які виВ щойно здали назад, повернуться на вішалки, аВ неВ вирушать наВ сміттєспалювальний завод.
АлеВ ж хочеться новенького
ЯВ маю кілька способів оновити свій гардероб. Один зВ нихВ - покласти вВ коробку речі, якіВ В«неВ викликають радостіВ», якВ каже Марі Кондо, аВ потім повернутися доВ них за кілька років. ІншийВ - обмінюватися речами, щоВ миВ робимо у жіночому колі нашої родини. Мене також цілком влаштовує, коли мені віддають речі, які колишнім власницям більше не підходятьВ - так уВ мене з'явилося кілька улюблених суконь. ЯВ теж віддаю деякі предмети гардеробу знайомим таВ незнайомим людямВ - наприклад, уВ групіВ Нічого неВ купуйВ уВ Фейсбуці. Ці групи організовуються вВ США за місцем проживання таВ дозволяють людям передавати речі, які їм неВ потрібні, своїм сусідам.
УВ нашій групі також є мандрівна модна коробка: кожна жінка, коли доВ неї переходить цяВ коробка, може взяти одну річ, щоВ сподобалася, аВ замість цього покласти щось від себе, хорошої якості. Щодо речей мого сина, який росте, якВ бамбук, і нічого зносити неВ встигає, тоВ уВ мене розроблена ціла система, щоВ включає і продаж, і пожертвування конкретним людям.
І хоча моє відношення відрізняється від поширеного вВ США, воно не є унікальним. ЯкВ демонструє недавнєВ дослідження, зВ кожним роком все більше американців, особливо молодь і матері дітей доВ 16 років, переглядають свої звички, віддаючи перевагу покупці якісних речей, які служитимуть довго, аВ також купівлю таВ продаж одягу секонд-хенд.
Тетяна ВОРОЖКО для НВ
Подробнее читайте на gazetavv.com ...
