Называй меня бабушка Галя. Не люблю отчеств, каже сусідка по палаті. В інфекційному відділенні столичної лікарні лежимо з коронавірусом. Галині без тижня 80 років. Захворіла попри дотримання всіх карантинних заходів.

 Діти два місяці з квартири не випускали. У перукарню і на манікюр їздила на таксі. А потім самі й заразили. Донька теж у лікарні, розказує жінка. Раніше по п'ять чашок кави щодня пила. Тепер лікар сказав, що можна не більше двох. Люблю еспресо. Ходжу в кафе біля дому, яке грузини тримають. Можу свого коньячку взяти. Зараз нічого не хочеться.

Щодня родичі передають сусідці фрукти, овочі, консервацію, чипси, хлібці, сир, томатний сік.

 Не знаю, чого вони мене так люблять. Просто завжди була доброю до всіх. Але хоч що скуштую солодке або суперсолоне, каже Галина. Гречку вперше за багато років їла у лікарні. Вдома від неї відмовилась. Як почали говорити в новинах, що пенсіонери за неї продаються, вирішила більше не брати. Обідно стало.

За тиждень жінці легшає. Температури немає.

 Буду проситися додому. Мене тут усе дратує! заявляє.

Хапає за руку завідувача відділення, який заходить у палату.

 Відпускайте. Не витерплю вже і дня. З мене алкоголь.

Медик просить дочекатися виписки з історії хвороби. Там будуть рекомендації, як лікуватися вдома.

 Потім заберу, махає рукою Галина. Набирає онука Дениса. У шафі візьмеш дві пляшки коньяку, які на ювілей тримала. Передаси в лікарні охоронцю. Лише підпиши: "Лікарям".

Подробнее читайте на gazeta.ua ...