Подруга живе у кримській Алушті. Тримає міні-готель, приймає туристів. До окупації літню відпустку я зазвичай проводила в неї. А взимку-весною вона приїздила до Києва. Разом подорожували Європою.

Сім років тому були в чеській Празі. Подорож припала на 8 березня. Ввечері вирішили посвяткувати в якомусь місцевому ресторані. Чоловік із нашої туристичної групи сказав, що знає заклад, де збираються переважно місцеві. Мовляв, їжа смачна, атмосфера колоритна. Вирішили там гуртом зустрітися.

 Не заблудимся, мне все рассказали, сказала Тоня. Улица называется, как хлеб черный. Легко запомнить.

Нагулявшись по магазинах, повернулися в готель. Зробили зачіски, макіяж. Одягнули сукні. І поїхали шукати ресторан. Обходили район, де він мав бути, не знайшли. Почали дивитися карту.

 Як вона зветься? питаю.

 Ржаная, відповідає подруга.

На мапі жодних згадок про таку.

 Давай людей спрашивать. В отеле говорили, что чехи русский понимают. Только нужно вежливо спрашивать. Прошу пана, Ржаная улица…

Перший місцевий виявився художником Олександром з Ялти. Вдома не був 10 років.

 О, земляки. Я здесь работаю. Певец Карел Готт приглашал, чтобы его портрет нарисовал. Ржаная улица? Не знаю.

Погоджується допомогти. Зупиняє перехожих, питає про Ржаную і ресторан місцевої їжі. Ніхто не знає.

 А давайте я покажу, где обедаю. Там тоже вкусно.

Ресторан Олександра виявляється їдальнею на зразок "Пузатої хати". Щоб не розчаровувати земляка, дякуємо і заходимо всередину. Коли він завертає за ріг, виходимо й ідемо в інший бік.

Вечеряємо в кафе, до якого ходили пробувати вепрове коліно запечену свинячу ногу. Вранці зносимо сумки до автобуса, група повертається додому. Знайомі питають, чого не прийшли в ресторан.

 Нужно было нормально объяснять. Нет там никакой Ржаной улицы. Мы все обыскали и местных спрашивали, каже подруга.

Дорогою з'ясовуємо, що вулиця називається Житня

Подробнее читайте на gazeta.ua ...