В інтернеті допомогти зі столичною пропискою обіцяють десятки компаній. Дзвоню за одним із номерів. Відповідає чоловік. Цікавиться, на скільки потрібна реєстрація в Києві. Просить наступного ранку прийти до одного з ЦНАПів.

Узяти паспорт і 23 гривні без здачі на держмито.

 Знайдете Колю. Він усе зробить, диктує номер мобільного.

Наступного ранку Микола зустрічає на порозі. Веде в залу очікування. Там сидять четверо чоловіків. Усім треба знятися з обліку в військкоматі.

Микола просить мене зачекати. Роздає чоловікам бланки, диктує, що писати. Перевіряє й переходить до інструкцій:

 Приходиш у військкомат, даєш цей бланк. Кажеш: я прописаний у брата на вулиці Щербаківського. Це хрущовка. Вони запитають: "Справді там живеш?" Відповідаєш: "Так, я там живу. Можете брата спитати", записує олівцем свій номер телефону. І головне впевнено поводьтеся, навіть нагло. Щоб повірили. Зрозуміли?

Чоловіки кивають і розходяться. Микола береться заповнювати мої папери.

 Як правила оформлення субсидій змінилися, в мене телефон не замовкає. Всі перепрописуються, щоб не втратити пільг. Я маю дві квартири. За прописку на місяць беру тисячу гривень. На три місяці півтори. На рік виходить найдешевше дві тисячі. Тут усе домовлено. Коли термін реєстрації спливає, виписую людину. Шукаю нових клієнтів. Можу з десяток осіб тимчасово прописати.

Папери заповнені. Микола платить 23 гривні мита через термінал. Бере номер електронної черги. За хвилину заходимо в кабінет до спеціаліста. Жінка вітається з Миколою, як із давнім знайомим. Записує мій телефон. Каже, завтра прописка буде готова.

Із Миколою виходимо на вулицю, розраховуюся за рогом.

 Будете зареєстровані в моїй "готельці", говорить. Звертайтеся, якщо буде треба.

Додає, що може за гроші постояти в черзі в жеку чи інших комунальних компаніях. Обіцяю подзвонити, якщо знадобиться

Подробнее читайте на gazeta.ua ...