2020-3-14 08:00 |
Незвичний репортаж про ранок, який став прощальним для одного із найперспективніших клубів України
То мав бути їх час. На минулих вихідних вони в зустрічах проти «гвногоВ», основних конкурентів за Західною конференцією вищої баскетбольної ліги чемпіонату України, виглядали так сильно, що за суперників десь було незручно й трохи лячно. Перший зі спарених матчів В«ТернопільВ» виграв з різницею у 26, а другий – у зовсім непристойних 40 очок. Завдяки тим перемогам команда, яку очолює колишній капітан збірної України 35-річний Дмитро Забірченко, достроково виграла конференцію і з нетерпінням очікувала на плей-оф.
Та через лічені дні баскетбольну спільноту облетіла шокуюча звістка: у зв’язку з пандемією коронавірусу національні чемпіонати в усіх лігах зупиняються. Не призупиняються, як у більшості країн та інших видах спорту, а саме зупиняються. А це означає, що замість найгучнішого в двадцятирічній клубній історії успіху В«ТернопільВ» отримав банальний неофіційний статус найсильнішої команди своєї ліги. Офіційний, згідно з математичними розрахунками, директорат турніру віддав переможцям помітно слабшої Східної конференції – криворізькому В«Прометеєві-2В». Справедливість цього рішення так само як зупинка чемпіонату людьми, які є власниками безпросвітніх клубів-середняків української Суперліги, перед якими не стоїть жодних завдань, а отже немає потреби платити гравцям за рештку сезону грошей, викликає великі сумніви. Але від того не легше.
13 березня 2020-го. Останнє енергетичне коло цього варіанту тернопільської команди
Баскетболісти, тренери і керівництво В«ТернополяВ» наче й розуміють усю серйозність ситуації з пандемією, але при цьому дивуються: чому не можна було бодай спробувати призупинити турнір і поновити його через кілька тижнів чи місяць?
Так, у В«ТернополіВ» є гравці калібру триразового чемпіона України Максима Івшина чи володаря національного Кубка Павла Буренка, для яких можлива перемога у вищій лізі була б яскравою сторінкою до біографії. Але не більше того. Проте основна частина гравців жодних титулів не вигравала і, звісно, на цю перемогу дуже сподівалася. Власне, великі сподівання мали ті ж Буренко з Івшиним. Павло, який колись вважався найталановитішим розігруючим країни, прийшов у Тернопіль наприкінці минулого року, після дворічної, пов’язаної з травмою паузи. Набрати форму, подивитися, чи є сенс продовжувати кар’єру. В принципі, 11 проведених матчів показали, що є, однак повноцінного задоволення гравець, звісно, не отримав. Натомість Максим повернувся в команду лише три тижні тому, пропустивши через пошкодження півроку. Досвідчений центровий зіграв лише чотири матчі. І тепер, за найліпшими розрахунками, відпочиватиме ще п’ять місяців.
Максим Івшин
Одночасно з Івшиним лави В«ТернополяВ» поповнив екс-гравець молодіжної збірної України, вихованець донецького баскетболу Владлен Бережний, котрий до того виступав за В«ЖитомирВ». Він теж сподівався завдяки цьому переходові повернутися на найвищий за українськими баскетбольними мірками рівень. Але ці чотири проведених поєдинки здатні радше перебити апетит, ніж його розбудити.
А ще то мав бути плей-оф форвардів Микити Найка та капітана команди Максима Нікітіна, які в регулярному сезоні були найрезультативнішими гравцями В«ТернополяВ». Хоча концепція гри Дмитра Забірченка в тому й полягає, що він не орієнтується на індивідуальностей, а задіює широку ротацію. Відповідно за середньою результативністю в тернополян особливо не виділяється ніхто, а вистрілювали час від часу абсолютно різні баскетболісти. Скажімо, як у попередньому матчі проти «гвногоВ», коли фантастичний відсоток реалізації – вісім з дев’яти кидків з гри, шість із семи дальніх – продемонстрував вихованець запорізького баскетболу Вадим Биков.
Прихований пас Микити Найка на Максима Нікітіна
…Вчора, 13 березня, в 11-й ранку вони зібралися в цьому складі в останнє. Зібралися на майданчику недавно відновленого Фізкультурно-оздоровчого комплексу, який вміщує 600 глядацьких місць і був постійно заповнений. Навіть зараз, попри робочий день підтримати улюбленців зібралося два десятки шанувальників.
В очах гравців і тренерів помітний смуток. Від відчуття недосказаності. Власник клубу Ігор Комендат подякував команді за гарний сезон, запевнив, що всі матеріальні питання, за винятком кількох індивідуальних моментів, уже зняті. В«Хлопці, мені вас щиро шкода, - промовив пан Комендат. – Я знаю, як ви старалися і як хотіли виграти вищу лігу. Вважаю, що це рішення Федерації – неспортивнеВ».
Тренери Дмитро Забірченко та Ігор Білоус (на дальньому плані) вміло управляли командою
« історії нашого клубу були різні часи, - каже В«ГлавкомуВ» нинішній помічник Дмитра Забірченка, а в попередніх 18 років наставник В«ТернополяВ» Ігор Білоус. – Ми пережили безгрошів’я, купували за свої гроші мінеральну воду. В 2007-му ми теж стали у вищій лізі другими. Але тоді вЂ“ за спортивним принципом і тому це не так прикро. Нині команда була справді здатна стати першою. До цієї мети йшли всі гравці, прекрасно розумілися ми з Забірченком, всі умови створювало керівництво. Тому, мабуть, є підстави бути розчарованимиВ».
Разом з тим, пан Білоус розцінює ситуацію двояко. Річ у тім, що син Ігора Васильовича нині навчається і грає в баскетбол у Італії, саме на Півночі, де коронавірусна небезпека найвища. Він не приховує, що хлопець нервує, а разом з ним у Тернополі не мають спокою й батьки.
Що буде із клубом В«ТернопільВ» далі вЂ“ наразі невідомо. Рішення виконкому ФБУ стало для пана Комендата великим потрясінням, після якого він ще не прийшов до тями. Власник клубу визнає, що вищу лігу В«ТернопільВ» начебто вже й переріс і готовий спробувати себе на елітному рівні. Проте наразі не відомі ні умови вступу в Суперлігу, ні вартість того задоволення. А тому майбутнє В«ТернополяВ» на тлі коронавірусної біди зовсім невизначене.
Іван Вербицький, В«ГлавкомВ»
В Читайте також:В Тренер Мітровіч: В«Мені шкода, що європейський баскетбол втратив таких гравців, як українці Михайлюк і ЛеньВ»
Подробнее читайте на glavcom.ua ...
