2017-9-9 09:05 |
Я ж не свиня, щоб їсти сирий хліб. Поміняйте на іншу буханку або верніть гроші, по голосу впізнаю сусідку Зою Михайлівну. На прилавку у хлібному кіоску лежить її півбатона. Скоринка біла, всередині замість м'якуша невипечене тісто.
Такий півкілограмовий соціальний батон за 4,15 гривні.
Який привезли, таким і торгуємо. Хліб поверненню не підлягає. Вдома допечете, відказує касирка, хоча Зоя Михайлівна навіть не брала хлібину до рук.
До пенсії ще два дні. У мене 10 гривень лишилося, пояснює вона.
Продавщиця обслуговує решту черги. Купую буханку білого хліба і булку-плетінку. Зоя Михайлівна брати соромиться.
Вона вчитель із 35-річною вислугою. Іноді просить допомогти зняти пенсію в банкоматі. За свої 1435 гривні оплачує квартиру, купує продукти і ліки.
У тебе пенсія на першому місці, а я своєю навіть не цікавлюся, каже на ґанку біля будинку її однолітка Тамара Іванівна із сусіднього під'їзду. Знімаю її раз на рік і в кінці грудня їду відпочивати в Єгипет.
У неї двоє синів. Один працює топ-менеджером у Москві, другий програмістом у Лондоні. Купили матері дві квартири в новобудові під Києвом. Їх жінка здає в оренду. За кожну має 6 тисяч гривень на місяць.
На початку літа в нашому будинку зникла гаряча вода. Обіцяли включити 14 серпня, але досі нема. На дверях вивісили список боржників. Тамара Іванівна на першому місці. За тепло і гарячу воду винна 26 тисяч гривень.
.Подробнее читайте на gazeta.ua ...