У неділю на залізничному вокзалі Черкас купую квиток і чекаю на прибуття дизель-поїзда. Маю ще півгодини. Вмикаю телефон і дивлюся останні новини. Біля мене крутиться літній чоловік. Нарешті наважується й підходить.

Зі шкіряної сумки дістає Біблію. Пальцем тримає закладену заздалегідь сторінку.

 Почему в мире столько войн и горя? запитує. Говорить російською з жахливим українським акцентом.

 Від того, що люди занадто злі, відповідаю.

 А что делать, чтобы они стали добрее? Вот я вам хочу прочитать пример из Библии.

Читає уривок із Старого Заповіту. Слухаю. Коли закінчує, запитую:

 А чого ви говорите російською? І Біблія у вас російська. Ви вважаєте, що українську Бог не зрозуміє?

 Да какая разница, на каком языке говорить? Главное суть.

Дядько свідок Єгови.

Кажу, якби Бог хотів до всіх звертатися російською, він би так і зробив. Однак радив апостолам іти й проповідувати людям рідними мовами. Сперечаємося хвилин 10. Нарешті оголошують про мій поїзд. Прощаюся.

За тиждень історія повторюється.

 Почему в мире столько войн и горя? дядько явно не впізнає мене.

 Бо на окупованому Донбасі заборонили свідків Єгови, кажу. Вони проповідували російською мовою й мимоволі допомагали утвердитися "русскому миру". А коли "русский мир" прийшов, він заборонив свідків Єгови. Бо це агенти Америки.

Тепер чоловік упізнає мене. Кілька секунд вичікує і йде геть.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...