Сусід дядько Вітя помер від серцевого нападу минулого четверга. Його маленька донька поверталася зі школи. Знайшла батька мертвого в коридорі з ключами в руках. Дружина Світлана думала, що замерзне на вулиці.

Бо пив, як не в себе.

Колись дядько Вітя працював далекобійником. Непогано заробляв. Після зменшення зарплати сімейні стосунки затріщали по швах. Почав випивати. Згодом вигнали з роботи. Дядько тинявся вулицями з друзями. Тітка Свєта знай­шла коханця. Потім іншого. Знайомим казала, що не може дочекатися смерті Вітьки.

Похорон чоловіка організувала наступного дня. Одягла на голову чорну хустку, але не плакала.

На кладовище приїхали

15 людей. Переважно сусіди. З друзів по чарці не прийшов ніхто. Рідну сестру начебто не відпустили з роботи.

 Прошу попрощатися з покійним, звернувся священик до присутніх.

Минає якась мить незручного мовчання й остовпіння. Аж ось наважується віддати останню шану покійному тітка Таня сусідка з будинку навпроти. Підходить, цілує іконку в руках небіжчика. Після цього труну забивають цвяхами. Тітка непритомніє.

Згодом розповіла: не очікувала, що, окрім неї, до тіла більше ніхто не підійде. Адже вони майже не спілкувалися. Хіба якось дядько Вітя поміг розчистити сніг. А ще дав саджанців полуниці. І регулярно позичав драбину.

Ми з ним теж були малознайомі. Але при зустрічі він завжди бажав гарного дня. І я в останню хвилину вирішив прийти подякувати.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...