Сніжана знайшла якогось додіка. Каже, то духовний наставник отець Даниїл. Не впізнаю її, скаржиться на дружину далекобійник 34-річний Леонід. Торік вони познайомилися на заправці. Жінка працювала касиркою, а Льончик зупинився відпочити й пообідати.
Кажуть, прізвище лишає відбиток на долі людини. Я в таке не вірю, але життя постійно підкидає сюжети для роздумів на цю тему. Знайома з прізвищем Голод перебивається з хліба на воду, скільки її пам'ятаю.
"Це були класні два місяці. Хлопці й дівчата ви справді круті! Дякую за смачну каву, печиво з шоколадом і кота Бориса. Удачі вам, тримайтеся. А мені треба рухатися далі!" четверта френдеса у Facebook за останній тиждень міняє роботу.
Дядько Віктор усе життя пропрацював у Луцьку водієм маршрутки. Хоча мріяв відкрити кондитерський цех і пекти булочки. Боявся піти з роботи, завжди знаходив причину, чому не тепер. То жінку скоротили, то оренду квартири підняли, а в тещі гіпертонія.
"У Швеції штрафи такі, що краще не жартувати. Можна влипнути на сотні, а то й тисячі євро. Краще дотримуватися правил: як написано, так і роби, пише у Facebook знайомий мандрівник Сергій. Він кілька років тому був у Стокгольмі.
У потязі Ковель Київ дорогою до столиці моє місце нижнє наприкінці вагона. Біля столика чаюють дві жінки, обом за 50. Перша з підібраним ззаду чорним волоссям. Друга фарбована білявка в окулярах у позолоченій оправі.
За Порошенка і його партію більше ніколи не проголосую. Молодих хлопців через день ховають. Воюють уже довше, ніж у Другій світовій. А він усе по Мальдівах, переходить на крик дід Семен.
У столичний Володимирський собор приходжу в неділю зранку. Серед кількох десятків людей помічаю скорботне обличчя літньої жінки в темно-синій хустці з мереживом. Молодой человек, смикає мене за футболку, ви мне батюшку заслоняете.
Ну хіба ж не дури, глянь, приятель Вітька тицяє мені під носа побитий смартфон LG. Там у павутинні екранних тріщин фото напівголих дівчат в Instagram. Ті у спідньому позують на фоні пейзажів Прип'яті в зоні відчуження.
25 травня міський голова Києва Віталій Кличко відкрив велосипедно-пішохідний міст між Володимирською гіркою і парком "Хрещатий". Через день скляна підлога конструкції тріскає. Через надто активне стрибання групи невідомих, за однією версією.
Алло, Віка? Це Люда, на столичній станції метро Дніпро брюнетка років 30 розмовляє телефоном. Одягнена у синю латексну куртку, яскраво-червоні штани й лаковані туфлі. Роздивляюся довгі накладні вії.
Колю, невже? в підземному переході на столичній площі Космонавтів зустрів давнього знайомого. Одразу помітив у нього на пальці обручку і здивувався, бо Коля завжди був противником шлюбу. Востаннє ми з ним бачилися два роки тому на весіллі спільного товариша в Луцьку.
А правда, що у вас клоун буде президентом? питає викладач єреванського університету Мінас, 45 років. Говорить російською із сильним акцентом. Раніше з гордістю казав, що був проти Майдану.
За останні три роки у потягах я був свідком всякого: сімейні бійки, секс на верхній полиці, яснобачення жінки-екстрасенса, провідник під кайфом, політичні дискусії п'яних Дідів Морозів. Женщина, не закрывайте дверь.
- Валєра ж непоганий. Торік мене прокапав, то бігала все літо, як дєвочка, - художниця 58-річна Зоя курить біля приймального відділення луцької лікарні. Коло неї стоїть медсестра з позолоченими сережками-бомбочками, яскравим макіяжем і зачіскою в стилі 1980-х.
З колегою-журналістом Максимом випадково перетнулися у столичному супермаркеті. Він високий шатен із пробитим вухом. Образ неформала підсилює масивний срібний хрест на волохатих грудях, подерті джинси й пляма від кетчупу на футболці.
Разом із Мариною вчилися в одній з автошкіл Луцька 2013-го. Марині зараз 32 доглянута й струнка кокетка. Одягається відверто. Парфуми полюбляє різкі, а чоловіків зі статусом. Років зо три живе в Парижі.
Киць-киць, де ж ти, моя пташечко? чую голос сусідки Насті. Це довгонога 30-річна чорнявка зі стрижкою під "каре" й французьким манікюром. Працює начальником відділу в банку. Має кота Усіка, котрого назвала на честь боксера.
Мою сусідку по дачі на Волині звуть баба Пріська. Свого чоловіка Трохима вона поховала три роки тому. Після чого закрилася в собі. І тепер, здається, її нічого не турбує, крім колорадських жуків на картоплі й кота Барсика.
"Маріє, негайно відчиняй двері, бо я зараз їх виламаю!" чую, сидячи на лавці в столичному парку Шевченка. Спершу не розумію, звідки йде звук. "Нізащо! Ти мене вб'єш, реве у відповідь захриплий жіночий голос.
- Бачу, як інші цілуються й ходять в обнімку. А мені душа болить. Заздрю їм, - розказує при зустрічі подруга Катя. Їй 26 років. Кидає "бичка" від цигарки в паперовий стаканчик із лате. Ми знайомі три роки.
Не впізнав тебе, кажу колишній одногрупниці з юридичного факультету. Востаннє бачилися з Юлею кілька років тому. Після вузу вона жодного дня не працювала. Народила від студентського коханого Саші сина Івана.
Тошнит от этого ура-патриотизма, каже довгонога чорнява дівчина після фільму "Кіборги" Ахтема Сеїтаблаєва. На вигляд років 25, представляється Крістіною. Працює журналісткою одного з телеканалів.
З бабцею у сонцезахисних окулярах і з рожевим волоссям зустрічаємося в купе потяга. Їде до родичів у Київ. Я ж у столиці маю робити пересадку до Одеси. Не переживай, Володя. Все у тебя будет хорошо, каже вона мені й кладе руку на плече.
Света! Кристина! Инна! Наташа? Ира?! вигукує посеред столичної вулиці Єреванської п'яний, як чіп, чоловік. На вигляд років 25. Все кончено! чути у відповідь від симпатичної брюнетки приблизно такого ж віку.
Антоша, бл…дь, сколько раз повторять буду! В картины нельзя тыкать пальцами! бурчить до сина-школяра пузатий лисий чоловік. Тримає два смартфони. Шорти сповзли так, що видно половину трусів.
Чоловік із вигляду трохи питущий, має років за 40. На касову рухому стрічку в супермаркеті між буханкою хліба й пакетом молока опускає пачку презервативів. Удвічі ширша за нього жінка вирячує очі, штовхає його під лікоть і присоромлює: О Боже, малому ще сандалі на літо не куплені, а ти, Андрєй, как всєгда! Чоловік імпульсивно кидає презервативи назад на вітрину й, запалюючи цигарку, прожогом вискакує надвір.
Вадік із 20 років вчить мене життю на правах багатшого: має BMW, останній iPhone і квартиру в центрі Києва. От ти ніби і грамотний, а такий дурний! починає при зустрічі на Лук'янівці.
Не продам! касирка в супермаркеті відмовляється відпустити мені грушевий сидр. Демонстративно відводить очі. Робить вигляд, наче я випарувався. Я підсилюю бас у голосі, щоб здаватися переконливішим.
З Вірою Павлівною знайомлюся в холі музею Ван Ґоґа в Амстердамі. М'яка "г" у вимові видає її походження. Виїхала з Луганська з початком там бойових дій до доньки в Київ. Господи, я же не знала, что здесь храм Божий стоит рядом с проститутками.
Женщина, отойдите, я же хочу билет купить! кричить біля каси київського вокзалу чоловік, на вигляд років 35. На ньому чорний жакет, рвані джинси й коричнева сумка зі шкірзамінника. Жінка обертається: Яка це я вам "женщина"? Мені від сили 20 років.
Сусід дядько Вітя помер від серцевого нападу минулого четверга. Його маленька донька поверталася зі школи. Знайшла батька мертвого в коридорі з ключами в руках. Дружина Світлана думала, що замерзне на вулиці.
Поетесу Олю зустрів біля переходу. Торгує домашньою бібліотекою: художня література, довідники, словники. Познайомилися чотири роки тому на поетичних читаннях у луцькій кав'ярні "Театральна".
По чем яблоки? питає у продавщиці фруктів чоловік старшого віку. Мужчина, я прошу вас, уйдите! роздратовано кричить та. А что я такого спросил? Вы мне всех покупателей развоняете.
Ваня, давай, знімай сорочку! Оксана кричить на вухо коханому. Прийшли на музичний фестиваль побачити гурт "Тартак". Його лідер Сашко Положинський закликає роздягатися під пісню "Стопроцентний плагіат".
Замість слухати письменника Андрія Кокотюху стежу за парочкою в сусідньому ряду. Обоє з довгим немитим волоссям, екзотично одягнені. До книгарні на презентацію просто ввірвалися. Зайняли центральні місця і почали цілуватися.