Марусь, ти свиням дала? Корову видоїла? То йди прибери номери і малих нагодуй, каже до доньки Людмила. Надворі травень ­2018-го. Ми з друзями орендуємо в неї будинок для відпочинку на озері Світязь.

 Мам, у мене завтра ЗНО. Я вчитися мушу, кривиться худа білявка, але відкладає правопис і тягне пилососа до двоповерхових апартаментів.

 Марусь, щоб ти поступила, мені треба все це продать і ще кредит узять. Забудь про Київ. Підеш в училище на кухаря, ми з татком порішаємо, мати стоїть на своєму.

Мине кілька місяців, і восени я зустріну Марусю посеред багатомільйонного Києва. Вона вступить до Могилянки на державне, бо складе ЗНО з двох предметів на 200 балів.

У її молодшого брата Дмитра, який закінчує школу цього року, перспективи гірші. Якщо проведення ЗНО через карантин призупинять вступити до столичного вузу без зв'язків хлопчині не світить.

"Він готувався до тестів два роки, свою історію у Facebook дівчина пише під хештегом #Руки геть від ЗНО. Медичну реформу поховали, тепер за освітню взялися?"

 Нам на руку, щоб ЗНО усе не пройшло. Навіть петицію до Зеленського підписали. Аби бабки були, все порішаємо. Любаня з деканату обіцяє зі вступом допомогти, на Шулявці до вагона метро заходить жінка з рожевим смартфоном біля вуха. Поруч всідається її руда донька, всю дорогу грається в телефоні. Виставили на продаж дачу. Настя хоче стати політологом. 5 тисяч доларів точно прийдеться дати.

 Мам, диви, в оголошенні помилка. "Будь ласка" пишеться через дефіс. Я добре помню. Де ці придурки вчилися? дівча відриває очі від смартфона і сміється з реклами навпроти.

 Моя розумашка, мати цілує доньку в чоло

Подробнее читайте на gazeta.ua ...