Прадіда Олексія забрали на війну за кілька днів після весілля. 1943 року перестав писати. Баба відчувала, що живий. Навіть коли сусіди питали: "Похоронка не прийшла?" Діда знайшли в госпіталі під Житомиром.

Із двома побратимами нарвався на міну. Вогонь понівечив обличчя. Довго не могли опізнати.

 Побачила непритомним, згадувала баба Нюра. Медсестри питають: "Як будемо опізнавати? По зубах?" А я перевернула його на бочок, приспустила простинь. Глянула на праву сідницю мій! Тільки я і його мати знали, що має там родимку з горошину.

Така відмітина в нашому роду передається тільки чоловікам.

 У кого на дупі хитрий, сильний і живучий. На спині чесний і щедрий. На чолі розумний, біля очей спокійний, казала баба. У кого на правій руці матиме багато дітей, на лівій файно зароблятиме гроші. Коли заміж ішла, мені мати казали: "Головне дивися, щоб не мав родимок на вусі. Бо то скупі та ревниві".

Після спекотного дня вмощуюся на київській набережній поїсти морозива. За метр два товариша відкривають по пляшці пива.

 Сайт знайомств, що ти порадив крутий, каже смуглявий бородань у джинсових шортах. Таку кралю підчепив. Думав, як завжди: спершу в ресторан, потім до неї на каву. Та попалася непідступна. Тиждень уламував. Запросив до себе, замовив суші й шампанське. Почали знайомитися ближче. Доніс у спальню. Все в моєму смаку: довге волосся, груди невеликі, талія осина. І тут мене переклинило у неї родимка в найцікавішому місці. І така велика. Спокою не давала.

 Коричнева й у формі сердечка? перепитує товариш.

 Звідки знаєш?

 Так це моя Наташка. У червні розійшлися.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...