Чого нікуди не їдеш? У тебе дід і баба з Польщі. Роби карту поляка і вали. Тут добра не буде, радить однокурсниця Тетяна. Вона вчилася на журналіста, а зараз працює гувернанткою в ізраїльському Тель-Авіві.

Друзі роз'їхалися по світах. Аліна закінчила англійську філологію у Волинському університеті і влаштувалася портьє в Арабських Еміратах. Льоня третій рік працює далекобійником у Канаді. Свєта збирає ліщину в Польщі.

 Тут не треба чекати реформ. Усе зроблено до нас. Тільки приїжджай і заробляй, каже Тетяна. Ще ніхто додому не вернувся. Всі пристроїлися.

Я згадую Михайла. Він подався на заробітки першим займався ремонтами у Мюнхені. Але торік повернувся в Україну.

 Що я маю в Німеччині? 2 тисячі євро. Єрунда. Половина йде на житло, їжу і цигарки. Хватить, назароблявся. Ті самі 2 тисячі матиму вдома, якщо відкрию власну справу, казав Михайло, коли зустрічали його в аеропорту.

У листопаді відкрив СТО на власному подвір'ї. Клієнти пішли. Щодня десятки авто з польськими і литовськими номерами.

Взяв на роботу друзів-автомеханіків. Ціни поставив нижчі, ніж по місту. І тут почалося. За два тижні наїхали конкуренти, що вісім років тримали СТО на районі. Погрожували спалити, якщо ціни не підніме. Потім зачастили з перевірками з пожежної інспекції, з податкової. Хабарів давати не хотів, але змусили. Пояснили: такий він бізнес по-українськи.

У червні Михайло поховав матір.

 Усі хочуть нажитися, казав у розпачі. Хлопцям зарплату нормальну дав, однак дурять: гроші не в касу кладуть, а ділять між собою. Щоб перестали красти, сам почав ремонтувати. Не знаю, скільки ще протримаюся.

У серпні з подвір'я зникла вивіска СТО. Гаражі зачинені, на воротах замок і банер "Продається будинок". Михайло на дзвінки не відповідає. На День Незалежності у Facebook виставляє фото у вишиванці з Мюнхена.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...