Збираюся вМоскву, позич гроші наквиток, телефонує Альона. Ми знайомі більш якп'ять років. Якось півдня вчерзі стояли долікаря розговорилися, обмінялися телефонами. Тепер Альона дзвонить, коли щось треба.

Вона сама виховує хлопців-близнюків. Ізчоловіком розбіглися, бо"випивав, робити нехотів". Отримує допомогу якмати-одиначка. Таосновне джерело доходу старша сестра. 10 років уМоскві няньчить чужих дітей, своїх немає.

 Дітей намореб звозити, афінанси поют романси, жаліється Альона. Катька фірмових речей назбирала. Але неможе передати накордоні непускають. Каже: "Из-за вашей гребаной Украины дети страдают. Придумали тоМайдан, тоАТО".

Гроші позичила, але попросила передати Катьці, щоУкраїна

не грьобана.

До Москви квитків небуло, Альона їхала зпересадкою устолиці. Укупе познайомилася зкиянином.

 Розлучений, дружину здвома коханцями застукав. Казав, якби зодним, топростив би. Списавби наслабкість. Аздвома товже розпуста, розповідає Альона, коли повертає борг. УМіші душевна травма. Після розлучення батька поховав, заним маму. Моїм хлопцям планшет подарував. Казав, свого такого шибайголову має. Оттільки жінка зним побачення недає. Зараз увідрядження поїхав. Через півроку повернеться. Нас доКиєва забере.

Альона більше недзвонила. Через три місяці випадково навулиці зустрілися. Япоспішала нароботу, вона теж.

 Щоранку доцеркви сюди ходжу свічку заздоров'я Міші ставлю. Він уЛуганську, вАТО. Аби тільки доКатьки недійшло. Тобі кажу, боти Катьки незнаєш.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...