Зая, тебе сколько брать? Поллитры или чекушку? сантехнік Анатолій із сусіднього будинку ледь стоїть на ногах. Біля нього коротко стрижена і жовта на обличчі Інна, донька нашої паспортистки.

Останні три роки майже щодня бачу цю парочку біля забігайлівки "Івушка" на околиці Києва.

Інна колишня перукарка. Відколи підсіла на чарку, стригти перестала. Усі гроші спускала на горілку. День починала і закінчувала зі 100 грамів. За її рахунок пив і бойфренд Толя, якого кілька місяців тому вигнали з жеку. В понеділок після чергової п'янки Інна не повернулася додому. Її знайшла вранці двірничка. Холодною. На сходах до підвалу. Розтин показав, що в жінки відмовила печінка.

Попрощатися з Інною зібралися кілька сусідів і родичів. Бойфренд не прийшов.

 Не робіть поминального обіду, просив матір Інни священик. Кому це треба? У вас із грошима скрутно. Роздайте людям цукерки після служби і сядьте з родиною вдома. У вас двоє внуків. За ті гроші купіть малим взутися на зиму.

Однак мати замовляє кафе на 30 осіб. Платить по 200 гривень за людину.

 Як я можу для єдиної дитини не зробити поминок? Інночка любила добре покушать, каже Людмила Григорівна.

Перші дві чарки п'ють за покійну. Але коли за столом з'являється Анатолій, починаються тости за мир і дружбу. Пів'ящика горілки розходиться за годину. Людмила Григорівна просить офіціанта нести пироги з горохом, а гостей перестати цокатися. Горілку більше на стіл не ставлять. Подруги Інни з перукарні ділять останню пляшку вина. Анатолій знайомиться з Лесею. Під час тосту "за перемены и новые знакомства" піднімає чарку, яку, за звичаєм, наливають для покійного.

Через тиждень біля "Івушки" Леся й Толя їдять одну шаурму на двох.

 Поллитры или чекушку? запитує Анатолій.

 Давай по 100 грам. У мене ще три стрижки, підморгує йому Леся.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...