Кицю, вирішили, візьмемо з притулку. Догляд дешевший і простіший. Реєструюся на форумі покинутих тварин, переглядаю фото. Але котів і собак не віддають аби кому. Веду листування, доказую, що тварин люблю.

Відмічаю кицю породи сноу-шу, напівкровку. Народилася біля прохідної якогось заводу, мама здичавіла. Дитятко теж люто зиркає з фотографії. Симпатичне.

 Але ж ви на зйомній квартирі живете! дорікає на тому кінці дроту жінка, у якої тимчасово наша киця. Дзвоню їй за оголошенням. Вона непохитна:

 Як ви збираєтеся за нею доглядати? Може, у вас ще й діти маленькі є?!

Запевняю, що дітей немає. Вона видихає.

 Ну добре, приїжджайте, каже, дивіться.

Насправді, це вона дивиться на нас. Ми вже четверті охочі забрати кицю за сьогодні. Перші й другі не підійшли в одних пес, у других папужка. Треті взагалі "якісь дивні".

Ми теж не ідеальні. Але господиня зітхає і вручає список кормів та вітамінів. Урочисто присягаю годувати отим, що по 200 гривень за кілограм. Він найдорожчий із переліку. І наповнювач для туалету неодмінно силіконовий він не забивається під пазурі. На візитці контакти ветеринарного лікаря. Йому вона довіряє.

 Із задрипанки маєте виростити принцесу, нарешті пухнастий клубок у моїх руках. Обов'язкова умова стерилізація. Коли проводити профілактику від паразитів я подзвоню, нагадаю. Фото викладайте на форум. Я маю знати, як вона росте.

Викликаю машину, несу кошеня до таксі, наче кришталеву вазу. В салоні шикаю на водія заголосно музика. Наказую, щоб зачинив вікно не дай Боже, продує задрипанку. Вдома фотографую кошеня на м'якій подушці. Звітую доїхали добре.

Подробнее читайте на gazeta.ua ...