Наталка, з якою познайомились у студентському гуртожитку, любила передаровувати речі. Так парфуми від матері з'явилися на полиці в одногрупниці Оксани, книжку Генрі Форда, яку замовила друзям на свій день народження, презентувала викладачеві історії.

 Ти не боїшся помилитися: передарувати людині її ж дарунок? спитала її.

 Стараюся тримати в голові, що й від кого, каже Наталія, але вже на 8 Березня отримую від неї стайлер для волосся мій подарунок їй на Новий рік.

 Не уявляю, як це могло статися, ніяковіє і вибачається. Не хочеш вирівнювач, обирай, що до душі, відчиняє шафу з книжками, гаманцями, шарфами, помадами, капцями, рушниками, сумками й туфлями. Тут в основному подарунки від хлопців. Валєра припер туфлі за 3 тисячі. Взула раз, коли вибралися в оперу. Не мій фасон. Капелюшок від DolceGabbana у Мадриді подарував Славік. Носити його не буду, бо навіює сумні спогади. Класний хлопець був. Шкода, я це пізно зрозуміла.

Останні п'ять років Наталка живе в Німеччині. Каже, аби позбутися звички, навідувалася кілька разів до психолога.

 Із передаровуванням зав'язала, говорить телефоном. Якщо річ не підійшла, відкладаю в шафу. Перед Великоднем здаю на благодійний ярмарок.

На день народження отримую від неї спортивний костюм. Засовую руку в кишеню, а там чек на 69 євро і записка: "Наташка, з Різдвом! Якщо розмір не підійде, здай у магазин"

Подробнее читайте на gazeta.ua ...